Будемо робити вам смішно ;)
– Сема, ви можете дати прогноз наших перспектив в економіці?
– Можу. Можу дати оптимістичний, можу песимістичний і можу реальний.
– І який реальний?
– Ну, реальний – у два рази гірше песимістичного.
* * * * *
– Абрам, як життя?
– Я тебе не зрозумів! Шо це за питання? Ми шо, вже не в одній державі живемо?
* * * * *
– Чуєш, Абрам, дай в борг 100 гривнів!
– У мене стільки немає – тільки 80.
– Ну, давай 80, двадцять будеш винен.
* * * * *
– Абрам, чому ти молишся щоранку? Бог не буде допомагати такому грішнику, як ти.
– Ну, я прошу: допоможи мені зробити це, допоможи зробити. Звичайно, Бог не допоможе, але поки я його прошу, я таки згадую, що я сьогодні повинен зробити!
* * * * *
– Ви виходите на наступній зупинці?
– Ні.
– Тоді давайте мінятися.
– А що у вас є?
* * * * *
– Доброго ранку.
– От тільки не треба таки нав'язувати свою думку!
* * * * *
Одеса. Привоз.
– Та що ж у вас огірки такі страшні?!
– Жінко, я вашу зовнішність у відповідь не ображаю, хоча є куди...
* * * * *
– Моня, я шо-то не зрозуміла! Це хто тобі замість мене настрій зіпсував?
* * * * *
– Сара, ти уявляєш, Ізя у заповіті залишив 100 тисяч доларів тієї Циле, яка 40 років тому відмовилася за нього вийти заміж!
– О, це я розумію – ПОДЯКА!
* * * * *
– Сарочка, з днем народження! І скільки вам стукнуло?
– Коли я виходила заміж за Цього, мені було 20, а йому 40, тобто я в два рази молодше. Зараз Семе 70, a мені, стало бути, 35!
* * * * *
— Рабинович, чому ви прямо перед святом продаєте коньяк по двісті, коли у Меерсона він коштує п'ятдесят?
— Ой, мені подобаються ці питання! Підіть і купіть у Меерсона!
— Але у Меерсона як раз зараз немає коньяку!
— Ну так коли і в мене не буде, я відразу ж буду продавати його за п'ятдесят!
* * * * *
– Послухайте, Хаймович, вам коли-небудь доводилося приховувати, шо ви єврей?
– А сенс, Яша? Куди я таки, по-вашому, міг би сховати природний інтелект в моїх очах, гордий профіль і бездоганні манери?
* * * * *
– Ваша корова випадково не курить?
– Та ніби ні.
– Тоді у вас хлів горить...
* * * * *
– Циля, і де ви пропали?! Я ж переживаю! Раптом у вас все добре...
* * * * *
– Яша, a шо ви скажете за фігуру Сіми?
– Ой, а шо тут моя думка? Таки раніше вона за нею стежила, a тепер просто спостерігає.
* * * * *
– Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку?
– Ну, напевно, для того, щоб він міг дома хоч комусь сказати: «Закрий рот і не гавкай!»
* * * * *
– Уявляєш, Сара дала в газету оголошення: «Зріла, темпераментна жінка готова внести тепло і світло в твоє життя».
– І багато пропозицій?
– Тільки одне. Від місцевої електростанції.
* * * * *
– Белла Мойсеївна, чому ви вдруге не вийшли заміж?
– Знаєте, у мене є собака, яка гарчить, папуга, який повторює мої слова, камін, який димить, і кіт, який гуляє ночами. Ви вважаєте, що цього недостатньо?
* * * * *
Бабусі Соні дуже сподобався скайп.
– Ні, ви таки подивіться, яка річ! І начебто у нас гостях, a годувати не треба.
* * * * *
– Софа, з ким ти там базікаєш більше години? - запитує чоловік, висовуючись з вікна.
– Це Роза Мойсеївна, вона так поспішає, що не може навіть на хвилинку зайти до нас!
* * * * *
Одеса. Привоз. Ковбасний ряд.
– Чоловік! Шо ви ото цілу годину ходіть, пробуєте і нічого не берете! Вам шо, нічого не подобається?
– Подобається!
– Шо, грошей немає?!
– Є!
– Ну так купуйте!
– Навіщо?
– Шоби їсти!
– А шо я роблю?
* * * * *
– Соломон Мойсейович, скільки ложечок цукру Ви кладете в каву?
– Вдома одну. В гостях чотири... (зітхає) А взагалі люблю дві.
* * * * *
– Сара, у тебе є мрія?
– Так. Схуднути.
– А чого не худнеш?
– І таки жити без мрії?
* * * * *
– Ізя, ви граєте на скрипці?
– Ні.
– А ваш брат, Беня?
– Так.
– Що, так?
– Теж ні.
* * * * *
– Ізя, їж кашу, шоб ти здох, ти повинен видужати.
* * * * *
Одеса. На балкон виходить мама і кричить:
– Аркаша! Додому! Хлопчик піднімає голову і кричить у відповідь:
– Я замерз?
– Ні! Ти хочеш їсти!
* * * * *
– Ой, ваш Ізечка на обличчя – вилитий тато!
– Це не страшно, був би здоровий!
* * * * *
– Сара, послухайте, скільки вам років?
– Я недавно підійшла до тридцяти.
– Ох, і шо ж вас так затримало в дорозі?
* * * * *
– І де ж ваш кінь?
– Шо ви говорите, який кінь, я продаю курей, куди ви дивитеся?
– Я дивлюся на ціну...
* * * * *
– Абрам, що таке доля?
– Ой, це якщо ви йдете по вулиці, і вам на голову падає цегла!
– А якщо мимо?
– Значить, не доля.
* * * * *
– Пані Рабінович, навіщо Ви побили свого чоловіка?
– Та не била я його, так... намагалася до нього достукатися.
* * * * *
– Значить так, Додік, прибуток будемо ділити 50/50.
– Але, Семен Маркович, я таки хочу 70!
– Ну добре, ти мене вмовив — 70/70!
* * * * *
– У вас є шість яблук, якщо ви віддасте половину братові, скільки залишиться?
– Таки п'ять з половиною.
* * * * *
– Рабинович, позичте сто рублів?
– У кого?
* * * * *
На Привозі:
– Кури, кури! Парні кури! Дамочка, ідіть сюди! Подивіться, це ж не кура, це мрія!
– Я вже підійшла. Тепер ви мені скажіть: Чим ви годуєте своїх курей?
– А навіщо це вам?
– Як це навіщо? Може, я теж хочу так схуднути?
* * * * *
Хотілося б таки особисто переконатися, що не в грошах щастя.
