КРУГООБІГ ДОБРА. У ЦЬОМУ СВІТІ ВСЕ ВЛАШТОВАНО ТАК!

 До цього він 4 роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого і неголеного двірника, і раптом такий сюрприз. Дивно, що мене вважають злісною бездушною стервою, — подумала жінка. Це все неправда, у бездушних і злих кактуси не цвітуть, передає Ukr.Media.

В приємних думах про квітучому кактусі вона випадково наступила на ногу похмурому чоловікові в метро. На його зауваження вона не заволала як зазвичай з ображеним виглядом: «Ах, якщо вже ви такий пан, то їздіть на таксі!», — а посміхнулася:

— Не гнівайтесь на мене, будь ласка, мені нема за що триматися, якщо хочете — наступіть мені теж на ногу і будемо квити.

Похмурий чоловік проковтнув те, що збирався озвучити з її приводу. Потім вийшов на своїй станції і, купуючи газету, замість того, щоб нахамити продавщиці, що заплуталася з підрахунком здачі, обізвавши її тривалою коровою, сказав їй:
— Нічого страшного, перерахуйте ще раз, я теж з ранку не сильний в математиці.

Продавщиця, не чекала такої відповіді, розчулилася і віддала безкоштовно два старих журнали і цілий стос старих газет пенсіонеру — постійному покупцю, який дуже любив читати пресу, але купував кожен день тільки одну газету подешевше. Звичайно, нерозпроданий товар належало списувати, але будь-які правила можна обійти.

Задоволений старий пішов додому з оберемком газет і журналів. Зустрівши сусідку з верхнього поверху, він не влаштував їй щоденний скандал на тему: «ваша дитина як слон тупотить по квартирі і заважає відпочивати, виховувати треба краще», а подивився і здивувався:
— Як донька ваша зросла. Ніяк не зрозумію, на кого схожа більше на вас або на батька, але точно красунею буде, у мене око досвідчене.

Сусідка відвела дитину в садок, прийшла на роботу в реєстратуру і не стала кричати на безглузду бабцю, записавшуюся на прийом до лікаря на вчорашній день, але прийшла сьогодні, а вимовила:
— Гаразд, не турбуйтеся, я теж іноді забуваю свої справи. Ви посидьте хвилинку, а я уточню у лікаря, раптом він зможе вас прийняти.

Бабка, потрапивши на прийом, не стала вимагати виписати їй дуже дієві, але недорогі ліки, які можуть миттєво допомогти вилікувати хворобу, погрожуючи в разі відмови написати скарги всі інстанції аж до Страсбурзького суду з прав людини, а зітхнула і сказала:
«Я ж не зовсім ще з розуму вижила, розумію, що старість не лікується, але ви мене, доктор, вибачте, що таскаюсь до вас постійно як на роботу».

А доктор, прямуючи ввечері додому, раптом згадав бабку і пошкодував її. Він раптом подумав, що життя в її звичної метушні летить повз, і, піддавшись раптовому пориву, зупинився біля найближчого супермаркету, купив букет квітів, торт з кремовими трояндами і поїхав зовсім в іншу сторону. Під'їхав до будинку, піднявся на третій поверх і постукав у двері.

— Я тут подумав, ну навіщо ми все ділимо, немов діти, які грають у пісочниці. Я ось тобі купив торт, тільки я на нього ненароком поклав свій портфель і він пом'явся. Але це нестрашно, на смакові якості адже не вплине. Я ще купив тобі квіти, тільки вони теж трохи пом'ялися цим портфелем. Але може бути відійдуть?

— Обов'язково відійдуть, — відповіла жінка, — ми їх реанімуємо. А у мене новина. Ти тільки уяви, я сьогодні прокинулася, дивлюся на віконце, а у мене кактус розцвів. Бачиш?

Всім гарного дня!