***
Жінка голосує: — Як ти міг, Петре! Ну як же ти міг!
Чоловік: — Марусю, ти про що це?! Що трапилось?
Жінка, не звертаючи уваги, продовжує:
— Як ти міг! Ех, Петре-Петре…
— Та що з тобою, Марусь, я ж нічого…
Жінка, перебиваючи: — От то ж воно й бо, Петре! Ти нічого! Нічого ти вже не можеш. А як ти міг, Петре! Як же ти міг!
***
Знайомиться гуцул із гуцулкою й питає:
— Кілько тобі років?
— Не скажу.
— Ну хоч першу літеру.
— Ш.
— Шістнадцять?
— Нє, штирнайціть.
***
— За що вас посадили?
— Одного разу виявилося, що Нацбанк випускає точно такі ж купюри, що й я…
***
Якось Обама прийшов до банку, щоби зготівлити чека, але забув своє посвідчення особи. Співробітник банку попросив президента навести докази того, що він насправді Барак Обама.
Обама: — Наприклад? Як я міг би це зробити?
Співробітник: — Цими днями до нас заходив Філ Микельсон (американський гольфіст) і він також не мав посвідчення, але він узяв ключку для гольфа й увігнав м'яча до дучки. Й ми відразу зрозуміли, що це саме Філ Микельсон. Подібне трапилось і з Андре Агасі; на доказ він узяв ракетку, вдарив по м'ячу й улучив точно в ціль. А що ви можете зробити, щоби довести свою особу?
Обама: — Я не маю щонайменшого уявлення.
— Пане президенте, ви хочете отримати ваші гроші дрібними чи великими купюрами? — запитав у відповідь співробітник банку.
***
Проблема блондинки: “Я позичила в тебе 100 гривень. Але, коли йшла до магазину, загубила їх. Потім зустріла подругу. Взяла в неї 50 гривень. Купила 2 шоколадки за 10.
У мене залишилось 30 гривень. Я їх віддала тобі. Отже, я залишилось винна 70. І подрузі 50. Разом 120. Плюс я маю 2 шоколадки.
Загалом 140! Де 10 гривень?!”
***
Я на дієту сіла. Вчора сховала від себе всі цукерки. Сьогодні зранку знайшла їх і з'їла… Мене не обдуриш!
***
Читаючи грибний довідник, я помітив, що отруйні гриби мають одну спільну ознаку: спідничку на ніжці. І тут мене вразила страшна здогадка…
Від укладача: як затятий грибник можу стверджувати: не в кожного отруйного гриба є спідничка; декотрі гриби зі спідничками напрочуд смачні.
***
— Петре, ви вільні? Так? От і чудово! Приходьте до нас, ми тут Коцюбинського читаємо! Микола приніс чотири томи збірки творів. Із нами дві аспірантки філологічного факультету й студентка консерваторії. Якщо не складно, захопіть із собою якийсь інструмент помузичити — скрипку, а краще віолончель.
— Сергію, де ти таких знаходиш?! Що таке віолончель? Літруха горілки , чи що?
— Так-так, Петре, ми чекаємо на вас!
***
