8 найскандальніших жартів політиків

Сільвіо Берлусконі, колишній прем'єр-міністр Італії

Італійці люблять жартувати про Сільвіо Берлусконі, а Сильвіо Берлусконі любить жартувати про все.

Історія екстравагантного почуття гумору політика почалася в 2003 році. Тоді Берлусконі сказав члену парламенту Німеччини, що йому підійшла б роль у фільмі про концентраційному таборі. Спантиличеного італійському послу довелося потім довго вибачатися перед головою бундестагу та іншими чиновниками.

А в 2005 році прем'єр поставив під загрозу відносини Італії з Фінляндією, заявивши, що застосував вміння плейбоя в переговорах з президентом Тар'єю Халонен. Вражені цією заявою фіни навіть вислали з країни італійського посла.

У 2009 році після офіційного візиту в США Берлусконі почав публічний виступ зі слів «Я привіз вам привіт від людини... Це дехто молодий, привабливий, і у нього хороший загар — Барак Обама».

Якби Барак Обама бурхливо реагував на кожний расистський жарт на свою адресу, у нього не залишилося б часу ні на яку іншу діяльність, так що в Білому домі гостроту Берлусконі пропустили повз вуха. Зате сайти американських газет рясніли повідомленнями від громадян Італії, які вибачалися за свого прем'єр-міністра.

А взагалі італійському мільярдерові необов'язково щось говорити, щоб підняти настрій оточуючим. У 2008 році під час візиту Ангели Меркель в Італії прем'єр не став чекати гостю біля дверей залу засідань, а, хихикаючи, затесався в шеренгу почесної варти, де і був потім не без праці виявлений канцлером Німеччини.

Джанет Вільямсон, член Лейбористської партії Великобританії

Одним прекрасним квітневим днем 2012 року передплатники мікроблогу політика Джанет Вільямсон були приємно здивовані раптовою відсутністю в ньому цензури. Джанет опублікувала кілька коротких, але змістовних зауважень в адресу колишнього міністра закордонних справ Девіда Мілібенда та принца Філіпа. Першому вона порадила, гм, бути чоловіком (grow some balls), а про другого задала риторичне запитання: «Якого хера він ще не помер?»

Навіть для такого відомого злослова, як принц Філіп, це був перебір. Через кілька днів Джанет під тиском однопартійців принесла вибачення екс-міністру і принцу і видалила мікроблог. Але з виборів в адміністрацію міста Вільямсон все одно довелося знятися.

Джон Маккейн, кандидат у президенти США від Республіканської партії у 2008 році

Якби не звичка Джона Маккейна жартувати про одну мусульманську країну, то, можливо, жодного чорношкірого президента США ніколи б і не було. У 2007 році в Південній Кароліні проходила зустріч сенатора з виборцями. Це була нічим не примітна зустріч з регламентованими питаннями і відповідями — до того моменту, поки хтось не запитав, як не допустити появи в Ірану ядерної зброї. «У рок-групи the Beach Boys є така пісня — «Бомбіть Іран», — відповів сенатор і несподівано заспівав: «Бомбеї, бомбеї, бомбите...» (насправді пісня називається «Барбара Енн» і ні рядка про Іран там немає.) У залі пролунав сміх, присутнім каламбур припав до смаку. Чого не скажеш про антивоєнних і ліберальних організаціях США.

Не встиг скандал як слід забутися, а ролик з жартом перестати набирати переглядів на YouTube, як Маккейн вдруге наступив на ті ж самі граблі. У 2008 році, якраз перед виборами, журналісти попросили його прокоментувати збільшення обсягів експорту американських сигарет в Іран. «Може бути, це спосіб убити їх?» -- відреагував республіканець і голосно розсміявся. Не те щоб іранська влада жарт не оцінила, як раз навпаки. На сенатора обрушилася лавина критики, і він програв вибори Бараку Обамі.

Карел Шварценберг, колишній міністр закордонних справ Чехії

У грудні 2011 року глава МЗС Чехії Карел Шварценберг двічі випробовував долю, приходячи на засідання рідного парламенту зі значком з написом: «Путін, до мене! Місце!» Піктограма, як з'ясувалося пізніше, йому подарувала дама серця. На другому засіданні колеги все-таки вирішили поцікавитися у міністра, що це за цікавий аксесуар прикрашає фронтальну частину його піджака.

Спохватившийся Шварценберг гаряче вибачився і заявив, що не читав напис і знати не знав, що там написано. «Як же, як же!» — відгукнулися колеги, тут же назвавши його поведінку обурливою. Однак міжнародного скандалу не вийшло: Кремль не звернув на конфуз уваги.

Ференц Дюрчань, колишній прем'єр-міністр Угорщини

У лютому 2005 року прем'єр-міністр Угорщини Ференц Дюрчань необережно прокоментував футбольний матч за участю збірної Саудівської Аравії. «Їх суперникам доводиться битися проти команди, в якій багато терористів», — зауважив міністр.

Відразу після цього влада Саудівської Аравії, кидаючи в бік Будапешта обурені погляди, зібрали термінову нараду послів і консулів арабських країн. Останні зробили вигляд, що нічого особливого не помітили. Мовляв, якщо все близько до серця сприймати, можна і без союзників залишитися — давайте краще чаю з пахлавою поп'ємо, а то охолоне. Грандіозний бойкот зірвався, хоча аравійські посли покинули Угорщину, нехай і в гордій самоті.

Есіо Хатіро, колишній міністр економіки і промисловості Японії

Есіо Хатіро не пощастило. Ледве він зайняв крісло міністра економіки, країну квітучої сакури накрили природні катаклізми. Спочатку це були потужні землетруси, а потім — цунамі, що викликало аварію на сумно відомій АЕС «Фукусіма-1» (якщо ти забув, то це була найсерйозніша радіаційна аварія після Чорнобиля).

Однак пан Чиновник не втратив бадьорості духу. Повертаючись з аварійної АЕС, міністр випадково зачепив рукавом піджака одного з делегації журналістів і, бажаючи розрядити обстановку, промовив: «Ось я вас зараз заражу радіацією».

Чутливої японської публіці не сподобався оптимізм чиновника. На думку деяких, це говорило про несерйозне ставлення Хатіро до аварії, так що його зняли з посади. Добре ще, що не зажадали принести публічне харакірі.

Принц Філіп

Варто принцу Філіпу виїхати за межі Великобританії, як британські дипломати хапаються за валер'янку. Зі стовідсотковою ймовірністю принц скаже щось скандальне і вкрай неполіткоректна представнику будь-якої меншини, а то і цілої нації. Наприклад, у 1986 році під час офіційного візиту в Китай він у розмові з групою британських студентів батьківськи зауважив: «Якщо ви залишитеся тут довше, то очі у вас стануть вузькими».

У 1999 році на відкритті національної асамблеї Уельсу герцог розговорився з представником Британської асоціації глухих. «Глухий? Стоячи поряд з ними, можна оглухнути», — зауважив принц, кивнувши в бік оркестру. А роком раніше він довідався у студента, що подорожував по Папуа — Нової Гвінеї: «Як вам вдалося залишитися не з'їденим?»

При цьому герцог Единбурзький ніколи не вибачається за свої жарти, бо не царська це справа — червоніти і розшаркуватися з вибаченнями. Лише одного разу прес-служба Букінгемського палацу, зітхнувши, все-таки принесла британським правозахисникам офіційні вибачення за репліку принца, майже стала афоризмом. На заводі компанії, зайнятої у сфері високих технологій, принц вказав на розподільний щит і сказав: «Виглядає так, немов його збирали індуси».

Рональд Рейган, 40-й президент США

40-й президент США зробив карколомну політичну кар'єру, тому що умів розважати публіку. І в прямому, і в переносному сенсі: Рональд Рейган був професійним актором. І, до речі, першою серйозною віхою в його політичному житті було обрання на посаду губернатора... вгадай, якого штату! Ось тобі порада: до 2011 року губернатором цього штату був ще один всесвітньо відомий актор, якого, правда, президентство благополучно минув. А ось для Рейгана Каліфорнія стала злітним майданчиком. На самому початку його губернаторства один з журналістів запитав, яким губернатором він буде, і Рейган відповів: «Не знаю, я ще не грав губернаторів».

А в 1984 році затятий антикомуніст президент Рейган розминався перед радіозверненням і, не знаючи, що мікрофон вже включений, урочисто продекламував: «Мої співвітчизники американці, я підписав указ про оголошення Росії поза законом. Бомбардування почнеться через п'ять хвилин». В цю хвилину тисячі американців кинулися шукати бомбосховища. Пояснити їм, що це всього лише непорозуміння, виявилося непросто. А враховуючи, що справа відбувалася в самий розпал холодної війни з СРСР, дивно, що ми з тобою зараз живемо не в постапокаліптичному світі з зябрами замість легких і прекрасними перетинчастими щупальцями замість рук.