Ламати — не будувати!

Приїжджає син на дачу до батька. Пожив пару днів, потім каже:

- Тато, знеси ти свій нужник в саду під три чорти і зроби нормальний туалет в будинку. Ну ганьба адже, перед сусідами соромно, інформує Ukr.Media.

- Ти мені не вказуй. Нікому мій нужник не заважає, стоїть собі в глибині саду, над річкою, його і не видно.

- Тато, ну потворність же.

- Відчепись.

Ну ладно, думає син. Пізно ввечері, коли всі спати лягли, він тихенько машину завів та й пхнув нужник так, що він в річку за садом полетів. На ранок приходить злий батько:

- Це ти мій нужник пхнув так, що він в річку полетів?

- Ні не я.

- Послухай, син. Зізнатися — це вже наполовину прощення отримати. Ось твій друг Вася зламав у батька яблуню, а потім зізнався — батько його пробачив. Говори — ти нужник пхнув?

- Ну я.

Батько розмахується і як дасть сину по спині!

- Тату, ти чого? Сам розповідав, як Ваську батько пробачив, коли той яблуню зламав.

- Коли Васька яблуню зламав, його батько на ній не сидів!