Позитивні емоції важливі для людини, тому необхідно регулярно поповнювати гарний настрій веселими анекдотами, інформує Ukr.Media.
***
- Абрам, не зрозумію, чому всі кричать: «Паваротті - талант! Ах, який голос! ». Він же фальшивить і гаркавить.
- А ти що, був на його концерті?
- Так, ні, мені вчора Моня наспівав.
***
- Це правда, що в Одесі завжди відповідають питанням на питання?
- Хто вам це сказав?!
***
- Циля! Шо ж ви не питаєте, як я живу?
- Роза, як ви живете?
- Ой, Циля, і не питайте!
***
Повінь. Всі намагаються перебратися на сухе місце. Лише один старий єврей сидить в кріслі.
- Скоріше, сюди! - кричать йому з останньої вантажівки.
- Бог мені допоможе, - спокійно відповідає старий і молиться.
А вода все вище і вище. Вона вже заливає кімнату. До будинку підпливає останній човен. З нього кричать:
- Стрибай сюди! Залишилося ще одне місце!
- Бог мені допоможе, - незворушно відповідає старий і перелазить на дах.
Але вода дісталася і туди. Над будинком зависає вертоліт, з нього скидають мотузяну драбину.
- чіпляйся, це останній шанс!
Але старий -, як і раніше твердить:
- Бог мені допоможе.
Тут налетіла хвиля і змила старого.
В раю старий зустрічає бога і докірливо говорить:
- Боже, я на тебе так розраховував! Що ж ти мене кинув в біді?
- Ідіот! Кретин! А хто тобі посилав вантажівку, човен і вертоліт?!
***
У Брукліні на Брайтон-біч один спритний одесит відкрив невеликий дешевий ресторанчик для емігрантів, які щойно приїхали.
Перші відвідувачі були вражені найспритнішим офіціантом - китайцем, який жваво розмовляв на івриті. Господаря запитали:
- Звідки у вас китаєць, що говорить на чистому івриті?
- Це ми його навчили, - сказав господар, - але тільки не кажіть йому - він думає, що це англійський.
***
- Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку?
- Ну, напевно, для того, щоб він міг вдома хоч комусь сказати: "Закрий рот і не гавкай!"
***
На одеському ринку.
- Молодий чоловіче, навіщо було забивати такого маленького кролика?!
У ньому ж майже немає м'яса!
- Я його забив?! Здрастє! Він сам помер!
***
Ніксон подарував Леоніду Іллічу Брежнєву шматок дуже дорогої тканини. Леонід Ілліч вирішив зшити з цього шматка костюм. Пішов до найкращого паризького модельєра. Той зняв мірки і похитав головою:
- У вас така велика фігура, а шматок маленький. Можемо зшити тільки штани.
Тоді Леонід Ілліч вирушив до кращого московського модельєра. Той теж зняв мірки, похитав головою і каже:
- У вас така фігура... Цього шматка вистачить тільки на піджак. Ну, і, може бути на шорти.
Леонід Ілліч засмутився, і тут йому повідомляють, що живе в Одесі кравець Рабинович, який творить просто-таки чудеса. Брежнєв вилітає до нього. Рабинович зняв мірку, подивився на шматок і велів приходити через тиждень.
Повертається Брежнєв через тиждень і отримує від Рабиновича прекрассний костюм. Брежнєв міряє - все підходить. Задоволений Леонід Ілліч! Запитує у кравця:
- Як це у вас це вийшло?! Кращі столичні модельєри відмовлялися. Кажуть: «фігура»......
- Це ви там фігура, а в Одесі ви - ніхто. Ось вам ще жилет на додачу!
***
- Що це була за станція?
- Одеса.
- А чому ми так довго стояли?
- Тепловоз міняли.
- Міняли? А на що?
- Як «на що»? На тепловоз!
- І що, поміняли?
- Так!
- Так на так?! Ні-і, це була не Одеса!
***
Розмова в одеському трамваї:
- Скажіть, ви на наступній виходите?
- Так.
- А попереду вас?
- Так.
- А ви їх питали?
- Так!
- І що вони вам відповіли?
***
