1812 й рік. Бородіно. Імператор Олександр спостерігає через бруствер за ходом бою. Раптом біля його ніг падає очманіле ядро і з шипінням починає крутитися. Перед очима імператора пролітає все його життя... З'являється Ржевський. Лихо викидає ядро за бруствер, накриває своїм тілом царя... Вибух... піднімаються цілі і неушкоджені, обтрушуючись від землі, інформує Ukr.Media.
- Поручик! Ви мені життя врятували, просіть чого бажаєте...
- Та мені, ваша величність, особливо нічого і не треба, от хіба що генерал Іванов свою дочку за мене заміж віддавати не хоче...
Олександр, звертаючись до денщика: — Жваво сюди генерала Іванова!
Іванов перед царем по стійці смирно.
- Генерал! я пропоную Вам видати Вашу дочку за Ржевського...
- Хм, Ваша величність, я б з радістю, але я генерал, а Ржевський поручик...
- Ви мене не зрозуміли Генерал, я пропоную Вам видати Вашу дочку за генерал-аншефа Ржевського!...
- О... Ваша величність, я б з радістю, але я граф, а генерал-аншеф Ржевський ніхто...
- Ви мене не зрозуміли Генерал, я пропоную Вам видати Вашу дочку за КНЯЗЯ Ржевського!...
- О... Ваша величність, я б з радістю, але я вхожий до імператорського двору Вашої величності, а князь Ржевський...
- Ви мене не зрозуміли Генерал, я пропоную Вам видати Вашу дочку за МОГО ДРУГА Ржевського!...
Ржевський, який до цього моменту скромно стояв осторонь, підходить до Олександра, бере його під руку і каже йому:
- Шура! Та пішов він на фіг! Що ми собі баб не знайдемо?!!!!
