Товариш розповів анекдот, який нагадав мені одну мою поїздку в потязі. Перш ніж опублікувати цей анекдот, хочу розповісти про цю свою поїздку.
Років сім тому, пізньої осені, я їхав потягом у відрядження. Місяці за чотири до того мені зробили операцію на нозі, тож я, для певності й власного спокою, ще продовжував ходити з тростиною. Квиток купив тільки на верхню полицю і тільки в купе, оскільки всі нижні місця були продані, а в потязі однаково доведеться спати. Зайшовши у своє купе, я був приємно здивований, що їду поки що сам, та й узагалі, в інших купе й у вагоні людей було небагато.
За кілька хвилин після відправлення потяга до купе зайшла провідниця перевірити квиток. Я її запитав, чи будуть ще пасажири, і якщо так, чи можна мені обміняти свою верхню полицю на нижню, і показав на тростину, мовляв, через неї мені важко лізти нагору. Провідниця сказала, що на наступній станції зайде багато пасажирів і вагон буде повним. Щодо зміни місця, вона відповіла, що якби я їй доплатив (суму вже не пам'ятаю), вона владнала б це питання.
Чесно кажучи, мені тоді якось стало шкода грошей, і я вирішив почекати та подивитися на нових пасажирів. Якщо буде молодий хлопець, може, з ним вдасться домовитися безкоштовно. На наступній станції до мого купе справді заходить молодий хлопець. Але в нього, як на зло, теж верхня полиця. «Гаразд, — думаю, — почекаю, їхати ж залишилося годин сім».
Ще за пів години ми лягли спати. Хлопець поліз на свою верхню полицю, а я ліг на нижню. Думаю, якщо хтось із пасажирів зайде і попросить звільнити його місце, що ж, полізу нагору. З цими думками я і заснув. Прокинувся, коли потяг уже під'їжджав до моєї зупинки. Так, більше в наше купе ніхто й не підсів, а втім, і в усьому вагоні пасажирів було дуже мало.
Ну а тепер обіцяний анекдот. Хоч сам анекдот дуже старий і багатьом добре відомий, на мою думку, у цьому випадку він навіть дуже актуальний і доречний.
Одного разу Чукча приїхав потягом до родичів у місто. Виходить з вагона — під оком синець, обличчя в саднах, кульгає. Родичі шоковані:
— Чукча, брате, що з тобою?
— Однак, на верхній полиці їхав, квитків на нижню не було і весь час падав униз.
— То що ж ти не помінявся місцями з тим, хто на нижній полиці їхав, адже ти ж боїшся висоти?
— Однак, помінятися не міг — крім мене, в купе нікого не було.
Друзі, всім гарного настрою та щасливої дороги!
