Ви коли-небудь замислювалися, якою дивною логікою ми керуємося, коли описуємо положення речей у просторі? Ми робимо це автоматично, не вагаючись ні секунди. Але варто лише спробувати знайти в цьому чітку систему, як голова йде обертом, а звичні правила фізики перестають працювати.
Не вірите? Тоді погляньмо на звичайну кухню, де починається справжня лінгвістична магія.
Ось візьмімо, до прикладу, стіл. На столі склянка й виделка. Що вони роблять? Склянка стоїть, а виделка лежить. Чому? Мабуть, тому, що склянка у вертикальному положенні, а виделка — в горизонтальному. І якщо ми застромимо виделку в стільницю, вона теж стоятиме, еге ж? Так, але не зовсім.
Додаймо на стіл тарілку й пательню. Що вони роблять? Стоять. Хоча, здавалося б, вони горизонтальні й за логікою мали б лежати. Але якщо покласти тарілку в пательню, там вона вже лежатиме, а не стоятиме, хоча її положення не змінилося. Можливо, стоять ті предмети, які готові до використання? Ні, адже виделка, коли лежала, теж була готова до використання.
Розібратися стає ще складніше, коли на стіл залазить кішка. Вона може на столі і стояти, і лежати, і навіть сидіти. І якщо стояння та лежання ще якось вписуються в логіку вертикального й горизонтального положення, то сидіння — це вже щось нове.
Комусь може здатися, що із сидінням і стоянням усе простіше: сидять на дупі, а стоять на ногах. Та де там. Кішка на столі сидить. Але й пташка на столі теж сидить, хоча насправді вона стоїть на лапках. До пташки дієслово "стоїть" майже не застосовують. Ви ж ніколи не чули: "Дивись, пташка на гілці стоїть!". З іншого боку, якщо пташку вбити і зробити з неї опудало, то на столі воно вже буде не сидіти, а стояти.
Після цих міркувань може здатися, що сидіння властиве тільки живим організмам, тому жива пташка сидить, а опудало — стоїть. Але ж чобіт — нежива річ, проте на нозі він теж "сидить", хоча дупи не має. Ось і спробуйте пояснити іноземцеві, що стоїть, що лежить, а що сидить.
Заплутав вас? Гаразд, пояснюю логіку.
Тарілка й пательня: "стоять" чи "лежать"?
У слов'янських мовах (і багатьох інших) вибір дієслова положення базується на орієнтації об'єкта в просторі. Якщо розмір об'єкта по вертикальній осі більший за розмір по горизонтальній — він "стоїть". Якщо навпаки — "лежить".
Коли виделку встромлюють у поверхню, її орієнтація змінюється на вертикальну, і вона набуває стійкості, тому дієслово змінюється на "стояти".
Окрім геометричного принципу (вертикаль/горизонталь), існує функціональний. Предмети, сконструйовані так, щоб мати "робоче положення" на певній основі (ніжки столу, дно тарілки, колеса машини), описуються дієсловом "стояти", коли вони перебувають у цьому робочому положенні.
Це переважає геометричний принцип: тарілка плоска, але оскільки вона на своїй базі (дні), вона "стоїть".
Коли тарілка опиняється всередині пательні, вона втрачає свою функцію "робочої поверхні" і сприймається просто як об'єкт, що займає простір. У семантиці це називається "контейнеризація".
Для предметів, які знаходяться всередині чогось і не мають фіксованого вертикального положення, типовим є дієслово "лежати" (книжка лежить у сумці, хоча на полиці вона може стояти).
Пташка: "сидить" чи "стоїть"?
Тут я вас трохи ввів в оману: про великих птахів (страуса, лелеку, чаплю) ми часто кажемо, що вони "стоять" (лелека стоїть на одній нозі). Дієслово "сидіти" стосується переважно тих птахів, у яких через пір'я не видно випростаних ніг або які ніби "присідають", охоплюючи гілку.
У мовній картині світу "сидіння" дрібних тварин та птахів пов'язане з тим, що їхні ноги часто підігнуті або малопомітні, і тіло візуально "зливається" з поверхнею.
Для опудала (неживий предмет) повертається геометричний принцип: воно вертикальне і має опору, тому "стоїть". Для живої пташки діє біологічний шаблон поведінки ("сидіти" як стан спокою).
Чобіт — річ, але "сидить".
Тут я використав полісемію — багатозначність слова. Слово "сидіти" має пряме значення (поза тіла) і переносне (пасувати, личити, бути якраз).
Коли ми кажемо "костюм гарно сидить" або "чобіт сидить на нозі", ми вживаємо метафору, а не описуємо фізичне положення предмета в просторі. Тому порівнювати це з пташкою чи виделкою, з погляду мовознавства, некоректно.
