Загадка про три замки, яку сучасні школярі не вирішили
Чи зможете ви розвязати її?
На один факультет поступили троє друзів-земляків. Вдома сиділи рідко, ходили на додаткові заняття, побачення, підробітки. Кімната завжди була закрита. Причому в кожного з хлопців був свій замок і свій ключ.
Тобто коли нікого не було, на дверях висіло три замки. У кожного був ключ лише від свого замка, але додому всі поверталися в різний час.
А тепер здогадайтеся, яким чином навішували замки на двері, щоб кожен із друзів міг потрапити до кімнати, не чекаючи на двох інших?
Як ви, мабуть, зрозуміли з умови й ілюстрації, замки в хлопців були не врізні, а навісні. Зараз такі використовують у гаражах, сараях тощо.
Задача полягає в тому, щоб зрозуміти, як повісити всі три замки так, щоб, відкривши лише один (не відкриваючи решту), можна було відчинити двері.
Не гортайте далі, спробуйте її вгадати.
Відповідь тут дуже проста, але ані сучасні діти, ані їхні батьки не змогли вирішити цю задачу, хоча раніше її давали навіть не старшокласникам. То чи всі забули, як працюють навісні замки, то чи розучилися вмикати фантазію й задіювати творчу частину свого мозку.
До речі, вчені ще кілька десятиліть тому провели величезне дослідження, у якому намагалися з'ясувати, чим відрізняються люди з творчим мисленням від інших. Були анкети з сотнями питань, спостерігали за поведінкою людей, аналізували результати завдань і робіт — і прийшли до дивовижного висновку.
Виявилося, що творче мислили ті, хто вважав себе творчою особистістю. І навпаки. Коли вчені це з'ясували, вони вирішили провести ще один експеримент: людям, які не вважали себе творчими, сказали, що в них явно виражені ознаки творчого мислення. Як тільки вдавалося переконати людину, що вона здатна мислити творчо, вона справді починала підходити до роботи творчо.
Навіщо я все це розповідаю? Щоб наголосити: не треба вкладати в голову дитини якісь обмежувальні установки. Мовляв, до мов у тебе немає здібностей, бо ти технар. Або навпаки казати дитині, що в неї гуманітарний склад розуму. Таким чином ви програмуєте її. Навіть якщо спочатку це було не так, підсвідомість робить свою справу, і дитина з роками дійсно починає поводитися згідно з усталеними в голові програмами.
Це було ліричне відступлення, щоб ви випадково не побачили малюнок із відповіддю.
Як бачите, все максимально просто. Крайні замки зачіпляються за ланцюг або за вушка на двері й стіні, а середній замок вішається на крайні. Таким чином, відкривши один, двері відчиняться.