Її 12-річний син пішов гуляти і все не повертався додому. На сім'ю і без того вистачало горя - в АТО загинув їхній родич - рідний дядько хлопчика по матері. Дізнавшись про трагедію, хлопець замкнувся в собі. А після похорону зібрав в невеликий рюкзак перше, що попалося під руку, і пішов. Мати подзвонила в міліцію. До неї одразу виїхав місцевий дільничний Володимир Рачипа. По дорозі він побачив скитающегося в самоті хлопчика і підійшов до нього запитати, як проїхати за потрібною адресою.
- Дитина пояснив дорогу і обмовився, мовляв я сам там живу. Дільничний відразу зрозумів, що перед ним той самий утікач. Це чистий збіг. Якби Володимир Рачипа виїхав на місце на п'ять хвилин пізніше, можливо, що вони взагалі не перетнулися, - розповіли в прес-службі ГУМВС України в Києві.
- Сім'я у школяра нормальна. Але сталося таке горе, і дитина замкнулась. Сказав батькам, що йде до друзів, в рюкзак поклав лише одяг і пішов з дому. Блукав вулицями. Як нам розповіли, коли дільничний приїхав до батьків, сім'я була вся в жалобі, у чорному одязі. Можливо, що саме в той день, коли хлопчик пішов, були похорони. Коли його знайшли, він сказав, що йшов додому. Можливо, так відповів, побоявшись, що його будуть лаяти.
Кількість утікачів дітей виросло в три рази
Леся Зуб, начальник кримінальної міліції у справах дітей Київ:
- Якщо порівняти ситуацію зараз з позаминулим роком - ми побачимо дуже плачевну картину. Кількість випадків, коли діти йдуть з дому, збільшилася в три рази. Це пов'язано з ситуацією в країні. У деяких дітей батьки залишилися без роботи і без грошей. Дорослі починають пити, діти з-за цього закриваються, залишають будинки, поневіряються в самоті по вулицях. Подивіться статистику - за два місяці злочинність збільшилася на 50 відсотків, хоча раніше вона йшла на спад.
Ще одна актуальна проблема - діти все частіше стали приймати участь в політичних акціях. За те, що вони роблять, організатори акцій не відповідають - відповідальність несуть батьки дитини. І далі ситуація може погіршитися.
Оберігати дітей - вже пізно
Психоаналітик Аліна МІРОШНИКОВА:
- Якщо ще півроку тому фахівці рекомендували оберігати дитину від лякаючою інформації, то зараз це нереально і шкідливо. Зростає покоління, для яких війна - частина дитинства. Простіше захистити дитину від зривів, обговорюючи з ним на доступному рівні що відбувається, висловлювати вашу позицію. Найчастіше діяти самостійно намагаються ті підлітки, які не покладаються на дорослих.
Бігти в АТО дітей штовхають дві основні причини. Якщо це бажання стати героєм, показати себе, жага пригод, все це можна направити в мирне русло: поясніть, що майбутньому солдату треба добре підготуватися, відправте його на секцію стрільби, бойових мистецтв.
Більш складне і поширене другий мотив - бажання помститися за загиблих близьких, продовжити їх справу чи перемігши, зупинити битву. У цьому випадку все залежить від того, як сім'я переживає втрату. Якщо гіркота проходить нормально, через півроку душевна біль притупляється. Якщо ж дитині не дозволяють плакати, говорити про загиблого або відгукуються про нього патетично, напруга лише посилюється. Підліток починає шукати свій вихід.
В перші півроку після смерті близької варто бути особливо уважними до стану дитини. Якщо він замкнувся, перестав ділитися планами, став запальним, - це привід насторожитися.
