«Щось з пам'яттю». Чим різняться хвороби Паркінсона і Альцгеймера

Неврологічних захворювань з віком у людей стає все більше і більше. Проте варто пам'ятати, що далеко не усі вони приводять до повного розладу особистості і втрати пам'яті. Серед них яскравою проблемою сьогодні виступають 2 захворювання: хвороба Паркінсона і хвороба Альцгеймера. Багато часто не розуміють різницю між ними. При цьому патології ці сьогодні нерідко виходять на перший план по кількості смертельних випадків, передає Ukr.Media.

Вікові недуги

Хвороба Паркінсона зараз знаходиться на 2-му місці в списку найбільш поширених нейродегенеративних розладів і вважається найбільш частою причиною порушення рухових функцій людини. Патологію нерідко називають «хворобою тремтячих рук», і це частково вірно. Почасти тому, що при такій патології у людини відбувається втрата м'язового контролю, з-за чого може відзначатися тремтіння голови, в тому числі і в стані спокою, поява повільності, порушується рівновага.

Чим більше прогресує патологія, тим складніше хворому ходити, говорити і виконувати свої повсякденні справи і обов'язки. При цьому швидкість перебігу хвороби може бути різною.

Крім того, фахівці говорять, що хоча здебільшого ця патологія відноситься до числа вікових захворювань, ознаки раннього її початку можуть проявлятися у досить молодому і навіть підлітковому віці.

Хвороба Альцгеймера також виникає внаслідок дегенерації нервових клітин. Найчастіше це стосується тієї частини мозку, що відповідає за пізнавальну інформацію. Відрізняється патологія відносно повільним розвитком — симптоми можуть наростати поступово. Але при цьому середній показник смертності — через 7-8 років від отримання діагнозу.

Патологія незворотна: спочатку у людини з'являється невелика забудькуватість, потім відзначаються проблеми з промовою, після відбуваються складності з виконанням повсякденних справ, таких як одягтися, вмитися, поїсти, а потім він повністю втрачає здатність сприймати і аналізувати інформацію і стає залежний від помічників.

Справа в генах?

Причина розвитку хвороби Паркінсона лікарям сьогодні невідома. Найчастіше медики схильні списувати її на генетичний збій. При цьому розвивається вона з-за відсутності або нестачі гормону дофаміну: той виконує роль посередника між областями головного мозку, за рахунок чого людина може виконувати головні й контрольовані рухи. Щоправда, є низка факторів, які можуть спровокувати проблему. До них відносять:

• Травми голови, що супроводжувалися втратою свідомості;
• Наявність мігрені з аурою;
• Проживання у промислових районах з високим рівнем забруднення повітря;
• Контакт з пестицидами під час робіт в сільськогосподарській сфері;
• Постійне вживання в їжу великої кількості молока;
• Надлишкова маса тіла.

Звичайно, ці фактори безпосередньо хворобу Паркінсона не викликають. Однак вони можуть зробити безпосередній вплив на розвиток патології в майбутньому.

Що стосується хвороби Альцгеймера, також часто списують на генетичну схильність. Крім того, до провокуючих факторів належать недостатність речовин, необхідних для передачі нервових імпульсів, отруєння токсичними металами, травми голови, пухлини мозку і порушення роботи щитовидної залози.

Небезпечна забудькуватість

Симптоматика хвороби Паркінсона часто більш виражена, оскільки відбувається порушення координації. З-за того, що відбувається при патології збудження рухових зон кори головного мозку збільшується тонус м'язів і розвивається характерне тремтіння — лікарі образно порівнюють його з «перерахунком монет» або «скочуванням пігулок». Причому відзначається воно і в стані спокою. Також у тих, хто страждає від хвороби Паркінсона, є серйозні порушення постави, вони часто виглядають согнувшимися — т. зв. «поза прохача».

Нерідко захворювання передують інші симптоми, в числі яких порушення сну, проблеми з нюхом, депресивний настрій. На пізніх стадіях до порушення рухової активності приєднуються зниження артеріального тиску при переході у вертикальне положення. Найчастіше інтелект не страждає, однак у деяких пацієнтів на пізніх стадіях розвитку проблеми може проявлятися стареча деменція (слабоумство). Також пізні стадії можуть супроводжуватися апатією і депресивними станами.