Ось уже майже сто років ми користуємося антибіотиками, з тих пір як Олександр Флемінг відкрив пеніцилін. У відповідь на це бактерії мають стійкість до антибіотиків. Битві немає кінця. Ми проводимо так багато часу з патогенами, що по черзі заводимо один одного в глухий кут. Проте що відбудеться, якщо ми раптово зіткнемося зі смертельними бактеріями і вірусами, яких не зустрічали вже тисячі років або не бачили ніколи?
Можливо, ми скоро дізнаємося. Зміни клімату виливаються таненням вічномерзлих ґрунтів, які були заморожені протягом тисяч років, і в міру танення ґрунтів виходять давні віруси і бактерії, які оживають і повертаються до життєдіяльності.
В серпні 2016 року в далекому куточку сибірської тундри, на півострові Ямал, помер 12-річний хлопчик і не менше двадцяти чоловік були госпіталізовані після зараження сибірською виразкою.
Було висунуто припущення, що більше 75 років тому олень, заражений сибірською виразкою, помер і його заморожений скелет опинився в пастці під шаром мерзлого грунту, під вічною мерзлотою. Він залишався там до літа 2016 року, коли з-за сильної спеки вічна мерзлота відтанула. Тим самим випустила труп оленя і інфекцію сибірської виразки в найближчі води і грунт, а після і в продовольчий запас. Люди опинилися під загрозою.
Страшно те, що це може бути не поодинокий випадок.
Земля нагрівається і відтає більше вічної мерзлоти. При нормальних умовах поверхневі шари вічної мерзлоти глибиною близько 50 сантиметрів підтають кожне літо. Але глобальне потепління поступово оголює старі шари мерзлоти.
Замерзлий багаторічний грунт — ідеальне місце для того, щоб бактерії залишались живими протягом тривалих періодів часу, можливо, мільйони років. Це означає, що танучий лід потенційно може відкрити скриньку Пандори з хворобами.
«Вічна мерзлота — відмінний охоронець мікробів і вірусів, тому що вона холодна, темна і в ній немає кисню», говорить еволюційний біолог Жан-Мішель Клавери з Екс-Марсельського університету у Франції. «Патогенні віруси, які можуть заражати тварин і рослин, могли зберігатися в старих вічній шарах ґрунту, включаючи і ті, що викликали глобальні епідемії в минулому».
Тільки на початку 20 століття більше мільйона північних оленів загинули від сибірської виразки. На півночі не так-то просто викопати глибокі могили, тому більшість цих туш поховали близько до поверхні.
Що ще може ховатися під мерзлим грунтом?
Людей і тварин ховали у вічних мерзлотах сотнями років, тому цілком можливо, що назовні можуть вийти й інші інфекційні агенти. Приміром, вчені виявили фрагменти РНК вірусу іспанського грипу в трупах, масово похованих у тундрі Аляски. Віспа та бубонна чума теж поховані в Сибіру. У дослідженні 2011 року Борис Ревич і Марина Подольна писали: «В результаті танення вічної мерзлоти вектори смертельних інфекцій 18 і 19 століть можуть повернутися, особливо поблизу цвинтарів, де ховали жертв цих інфекцій».
У 1890-х роках у Сибіру пройшла серйозна епідемія віспи. Одне місто втратило до 40% свого населення. Тіла були поховані під верхнім шаром вічної мерзлоти на березі річки Колими. Через 120 років повені Колими почали руйнувати берега, і танення вічної мерзлоти прискорило цей процес ерозії.
У проекті, який почався в 1990-х роках, вчені з Державного наукового центру вірусології і біотехнології в Новосибірську вивчили залишки людей кам'яного століття, виявлених в південному Сибіру, в районі Гірського Алтаю. Вони також вивчили зразки з трупів людей, які померли під час вірусних епідемій в 19 столітті і були поховані у вічній мерзлоті Росії.
Вчені кажуть, що знайшли тіла з виразками, характерними для слідів віспи. Хоча вони і не виявили сам вірус віспи, вони виявили фрагменти ДНК.
Звичайно, це не перший випадок, коли бактерії, заморожені в льоду, знову оживають.
У дослідженні 2005 року вчені NASA успішно відродили бактерії, укладені в замороженому ставку на Алясці протягом 32 000 років. Мікроби під назвою Carnobacterium pleistocenum були заморожені з часів плейстоцену, коли вовняні мамонти все ще бродили по Землі. Як тільки лід розтанув, вони знову почали плавати як ні в чому не бувало.
Два роки потому вченим вдалося відродити бактерію віком 8 мільйонів років, яка спала у льоду під поверхнею льодовика в долинах Биконя і Маллинз в Антарктиді. У той же дослідженні бактерій відновили з льоду, якій було понад 100 000 років.
Однак не всі бактерії можуть повернутися до життя після заморожування у вічній мерзлоті. Бактерії сибірської виразки можуть це зробити, тому що утворюють надзвичайно витривалі спори, які можуть жити в замороженому стані дуже довго.
Інші бактерії, які можуть утворювати спори, а значить і виживати у вічній мерзлоті, включають правець та Clostridium botulinum, відповідальну за ботулізм: рідкісне захворювання, яке може викликати параліч і привести до смерті. Деякі гриби також можуть вижити у вічній мерзлоті протягом тривалого часу.
Деякі віруси також можуть виживати протягом тривалих періодів часу.
У дослідженні 2014 року вчені під керівництвом Клавери відродили два віруси, захоплені вічною мерзлотою Сибіру на 30 000 років. Відомі як Pithovirus sibericum і Mollivirus sibericum, вони вважаються «гігантськими вірусами», тому що на відміну від більшості вірусів вони настільки великі, що їх можна побачити під звичайним мікроскопом. Їх знайшли на глибині 30 метрів прибережної тундрі.
Відразу після відродження віруси стали заразними. На щастя для нас, конкретно ці віруси заражають тільки одноклітинні амеби. Тим не менш дослідження припускає, що інші віруси, які можуть заражати людей, теж можуть бути відроджені.
Більш того, глобальне потепління необов'язково має плавити вічні мерзлоти, щоб представляти загрозу. Оскільки арктичний морський лід тане, північний берег Сибіру стає легше досягти по морю. Очевидно, стає більш вигідним його промислове освоєння, включаючи видобуток золота і мінералів, буріння нафтових свердловин, видобуток природного газу.
«Зараз ці райони порожні, а глибокі шари вічної мерзлоти ніхто не чіпає», говорить Клавери. «Але ці стародавні шари можна дістати в процесі розкопок і бурових робіт. Якщо життєздатні віріони там все ще живуть, це буде катастрофа».
Гігантські віруси можуть стати найбільш ймовірними винуватцями вірусного спалаху.
«Більшість вірусів швидко інактивуються поза клітин-господарів з-за світла, висихання або спонтанної біохімічної деградації», говорить Клавери. «Наприклад, якщо їх ДНК пошкоджена і відновленню не підлягає, віруси перестають бути заразними. Однак серед відомих вірусів гігантські віруси, як правило, дуже міцні і стійкі».
Клавери каже, що можуть проявитися віруси від самих перших людей, що населяли Арктику. Ми могли б навіть побачити віруси давно вимерлих видів гомінід начебто неандертальців і денисовців, які влаштувалися в Сибіру і піддавалися впливу різних вірусних захворювань. У Росії знаходили останки неандертальців віком 30-40 000 років. Популяції людей жили там, хворіли і вмирали тисячі років.
«Можливість того, що ми можемо заразитися вірусом від давно зниклого неандертальця, передбачає, що думка про те, що вірус можна «викорінити» з планети, що невірна і дає нам помилкове відчуття безпеки. Ось чому запаси вакцини повинні зберігатися на всякий випадок».
З 2014 року Клавери аналізує зміст ДНК в багаторічній мерзлоті в пошуках генетичної сигнатури вірусів і бактерій, які можуть інфікувати людей. Він знайшов безліч бактерій, які можуть бути небезпечні для людей. У бактерій є ДНК, яка кодує фактори вірулентності: молекул, які виробляють патогенні бактерії і віруси, які збільшують їх здатність заражати господаря.
Команда Клавери також виявила кілька послідовностей ДНК, які, здається, взялися від вірусів, що включають герпес. Але слідів віспи поки не знайшли. З очевидних причин вони не намагалися відродити який-небудь з патогенів.
Цілком може бути, що патогени, від яких люди вже відвикли, можуть проявитися і в інших місцях, а не тільки з льоду або вічної мерзлоти.
У лютому 2017 року вчені NASA заявили, що знайшли мікробів віком 10-50 000 років в кристалах мексиканської шахті. Ці бактерії були розташовані в Печері Кристалів, частини шахти в Найце в північній Мексиці. Печера містить багато молочно-білих кристалів мінерального селенита, який утворився за сотні тисяч років.
Бактерії були замкнені в маленьких, рідких кишенях кристалів, але як тільки їх витягли, вони відродилися і почали розмножуватися. Ці мікроби генетично унікальні і цілком можуть бути новими видами, але вчені поки не опублікували свою роботу.
В печері Лечугилья в Нью-Мексико, в 300 метрах під землею знайшли ще більш старих бактерій. Ці мікроби не бачили поверхні більше 4 мільйонів років. Печера ніколи не бачила сонячного світла і була ізольована протягом 10 000 років від поверхневих вод.
Незважаючи на це, бактерії якимось чином виявилися стійкими до 18 типів антибіотиків, включаючи препарати, які вважалися «останнім бар'єром» в боротьбі з інфекціями. У дослідженні, опублікованому в грудні 2016 року, вчені виявили, що бактерії, відомі як Paenibacillus sp. LC231, були резистентні до 70% антибіотиків.
Оскільки бактерії виявилися повністю ізольовані в печері протягом чотирьох мільйонів років, вони не вступали в контакт з людьми або антибіотиками, якими ми лікуємо інфекції. Виходить, їх стійкість до антибіотиків з'явилася якось інакше.
Вчені вважають, що бактерії, які не завдають шкоди людям, серед багатьох інших виробляють природну стійкість до антибіотиків. Тобто ця сама стійкість до антибіотиків існує протягом мільйонів або навіть мільярдів років.
Очевидно, така антибиотикорезистентность не могла розвинутися в клініці в процесі використання антибіотиків.
Причиною цього є те, що багато видів грибів і навіть інші бактерії природним чином виробляють антибіотики, щоб отримати конкурентну перевагу перед іншими мікробами. Саме так Флемінг вперше виявив пеніцилін: бактерії в чашці Петрі померли після забруднення виробляють антибіотики пліснявими грибами.
В печерах, де мало їжі, організми повинні бути безжальними, якщо хочуть вижити. Бактерії начебто Paenibacillus, можливо, повинні були розвинути стійкість до антибіотиків, щоб уникнути смерті від конкуруючих організмів.
Це пояснює, чому бактерії стійкі тільки до природних антибіотиків, які надходять від бактерій і грибів, і становлять близько 99,9% усіх використовуваних нами антибіотиків. Бактерії ніколи не стикалися з штучними антибіотиками, тому не мають до них опору.
«Наша робота і робота інших людей свідчить про те, що стійкість до антибіотиків не є чимось новим», говорить мікробіолог Хейзел Бартон з Університету Акрона (штат Огайо, який керував дослідженням. «Наші організми були ізольовані від поверхневих видів протягом 4-7 мільйонів років, але стійкість, яку вони мають, генетично ідентична тій, що виявлена у поверхневих видів. Це означає, що ці гени як мінімум такі ж старі і з'явилися не з-за того, що люди почали застосовувати лікування антибіотиками».
Хоча Paenibacillis не шкідливий для людини, в теорії він може передати свою антибиотикорезистентность інших патогенів. Але оскільки він ізольований під 400 метрами порід, це здається малоймовірним.
Тим не менш природна антибиотикорезистентность до антибіотиків, ймовірно, так поширена, що багато бактерій, що виходять з ніжною вічної мерзлоти, можуть вже нею володіти. На підтвердження цього у дослідженні 2011 року вчені витягли ДНК з бактерій, виявлених у вічній мерзлоті віком 30 000 років в Беринговому морі. Вони знайшли гени, що кодують стійкість до бета-лактамних, тетрациклиновим і глікопептидних антибіотиків.
Чи варто хвилюватися?
Є думка, що ризик появи хвороботворних мікробів з вічної мерзлоти за своєю суттю непізнаваний, тому і переживати не варто. Замість цього ми повинні зосередитися на більш явних загрози зміни клімату. Наприклад, по мірі потепління Землі північні країни можуть стати більш сприйнятливими до спалахів «південних» хвороб начебто малярії, холери і лихоманки денге, оскільки їх патогени процвітають в теплоті.
Ще є думка, що не варто ігнорувати ризики, коли ми не можемо їх кількісно оцінити.
«Існує ненульова ймовірність того, що патогенні мікроби можуть відродитися і заразити нас», говорить Клавери. «Наскільки ймовірно це, поки невідомо, але певно. Можливо, ці бактерії можна буде вилікувати за допомогою антибіотиків, резистентних бактерій, вірусу. Якщо патоген не був у контакті з людьми протягом тривалого часу, імунна система не готова. Так що небезпека є».
