Втім, законопроект постійно зазнає кардинальних зміни – як за змістом, так і за формою. Високопосадовці та цілі міністерства досі не можуть зійтися у базисі медреформи та її основних цілях, часто пропонуючи абсолютно протилежні підходи. Немає чітких роз'яснень і в питанні фінансування окремих медичних послуг. Сам же проект закону № 6327 від дня його оприлюднення вже зазнав cотні змін і, судячи з усього, фінальну версії документа ми побачимо ще не скоро: заядлі дискусії тривають.
«Публічний аудит» активно стежить за всіма змінами, що вносяться до проекту «медичних змін» і в цьому матеріалі пояснює, що ж пропонується наразі.
1. Концепція Державного солідарного медичного страхування
Спочатку реформа полягала у введенні Державного солідарного медичного страхування. Саме за його рахунок у першій (авторській) редакції законопроект визначав державні фінансові гарантії надання застрахованим особам необхідних медичних послуг і ліків. 6 червня цього року законопроект № 6327 був включений до порядку денного ВР, але з його тексту чомусь зникло ключове поняття — «Державне солідарне медичне страхування». Тобто, автори медичної реформи, яка початково полягала у впровадженні нового механізму фінансування медичних послуг, відмовилися від самої суті своєї реформи ще до початку голосування.
2. Концепція «співоплати»
У доопрацьованій редакції (від 06.06.2017) законопроект передбачав, що пацієнти зобов'язані оплачувати медичні послуги за рахунок власних коштів або забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати в разі часткової оплати за рахунок коштів держбюджету медичних послуг і лікарських коштів, наданих такому пацієнту.
У результаті «реформи» українців хотіли зобов'язати оплачувати по 1056,6 грн на рік офіційної співоплати з кожної людини – при тому, що рівень приватних (в т.ч. неформальних) платежів протягом 2018–2019 років (за розрахунками авторів реформ) лише збільшуватиметься. Зменшиться він лише в 2021 році, всього на 5,6 %, і становитиме 2081,8 грн у рік на кожного українця.
Показово, що фінансово-економічне обґрунтування до законопроекту № 6327 розроблено лише в одному варіанті – під солідарне страхування. Воно не змінювалося і не допрацьовувалося, незважаючи на істотні зміни самого законопроекту.
«Зростання бюджетних видатків на охорону здоров'я базується на вкрай сумнівних показниках майбутнього зростання ВВП. Також автори планують збільшити витрати на кожного громадянина України за рахунок скорочення населення в середньому на 90 тис. осіб у рік, про що прямо зазначено у фінансово-економічному обґрунтуванні до законопроекту», – коментує аналітик «Публічного аудиту» Тарас Галайда.
У результаті «реформи» замість «посилення фінансового захисту» громадяни мали отримати додаткові обов'язки й додаткові фінансові витрати.
Загальні витрати кожного з 42 млн українців у результаті реформи становитимуть 3138,4 грн на рік. Ще раз підкреслимо, це на людину, включаючи дітей та пенсіонерів. Із цієї суми:
- 1056,6 грн – обов'язкий платіж (введений реформою);
- 2081,8 грн – приватні (в т. ч. неформальні) платежі.
«Виходить, українці як неофіційно платили за все, так і далі платитимуть, але до цього тепер додасться ще й офіційний платіж у понад тисячу гривень на рік», — додає Галайда.
3. Концепція «медичних субсидій»
При підготовці законопроекту до другого читання, а точніше в день голосування 13 липня, «медична реформа» знову зазнала суттєвих змін. Очевидно, побоюючись обурення українців через введення обов'язкових платежів, автори «реформи» тимчасово прибрали офіційну співоплату, яка нібито мала б подолати корупцію та зменшити неформальні платежі. Медицина в редакції від 13.07.2017 стала знову «безкоштовною». Втім, в. о. міністра У. Супрун обіцяє повернутися до питання введення співоплати в 2020 році.
Також у законопроекті з'явилося нове поняття «медичні субсидії». З огляду на крайню ступінь бідності переважної частини населення і великий відсоток пенсіонерів та пільговиків різних категорій нескладно спрогнозувати, що після введення офіційної співоплати за медичні послуги частина населення отримає «медичну субсидію», а інші будуть змушені платити подвійний (потрійний) тариф для покриття витрат неплатоспроможної частини населення.
Аналогічна «схема» застосовується при оплаті житлово-комунальних послуг: тарифи розраховуються таким чином, що більша їх частина в результаті потрапляє у бюджет, а звідти у вигляді «субсидій» розподіляється між постачальниками послуг. У результаті застосування такого механізму фінансування, оплачуючи 2 тис. грн, людина фактично отримує послуги на 1 тис. грн – решта сума коштів у вигляді податків, зборів, ренти та комісії потрапляє в бюджет, із якого Уряд потім роздає «субсидії». У разі впровадження «медичних субсидій» сферу охорони здоров'я може очікувати повторення історії зі сферою ЖКГ, коли вся країна – в боргах, усі всім винні, грошей немає, послуги й ліки надавати неможливо через багатомільярдні борги, попереджають фахівці «Публічного аудиту».
«Якщо посадова особа, на рівні міністра, пропонує впровадження реформи, то вона повинна мати чітке уявлення, в чому полягає ця реформа: її суть, механізми реалізації і наслідки. Проте пані Супрун однаково активно агітувала за прийняття всіх редакцій законопроекту №6327. За великим рахунком, міністру байдуже, чи буде медицина страхова, чи платна, чи безкоштовна, чи будуть введені медичні субсидії. Фінансових розрахунків під кожен конкретний випадок реформи ніхто не робив. Головне – проголосувати за ініціативу МОЗу, аби воно поставило собі галочку, що в Україні нібито впроваджено медичну реформу, але проблема в тому, що її наслідки розгрібатимуть не депутати, не міністри, і не прем'єр з президентом, а пересічні українці», – переконаний керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
