Тіло пам'ятає все: як стрес руйнує наше здоров'я

Часом, відчуваючи біль — фізичний чи емоційний, — ми просто вирішуємо перетерпіти. Якийсь час така тактика працює, але в довгостроковій перспективі це небезпечно для нашого здоров'я, інформує Ukr.Media.

Габор Мате, канадський лікар з міжнародною відомістю та визнаний фахівець з лікування психологічних травм і залежностей, у книзі «Коли тіло каже "ні". Ціна прихованого стресу» детально досліджує зв'язок між психічним здоров'ям і фізичними захворюваннями.

Часто ми вважаємо розум і тіло абсолютно різними сутностями, хоча насправді вони глибоко пов'язані. Якщо ігнорувати і не лікувати психологічний стрес, він може проявитися у вигляді фізичної недуги. Саме тому і лікарям, і звичайним людям так важливо вивчити зв'язок фізичного та ментального здоров'я.

Неймовірно, але факт:

• коли ми перебуваємо у стані стресу, всі системи нашого тіла активізуються, як при реальній небезпеці;
• якщо ми відчуваємо постійні перевантаження, тіло починає атакувати само себе;
• негативне мислення і тверезе оцінювання дійсності допомагають перемогти стрес.

Давайте розберемося, що відбувається, коли у нас вмикається «аварійний режим» і як наше тіло працює «під тиском».

Тіло в бойовій готовності

Люди зазнають стресу з багатьох причин, але ці причини дуже індивідуальні. Наприклад, для людини, яка живе від зарплати до зарплати, втрата роботи стає справжньою катастрофою, а для того, у кого є заощадження, — лише прикрим інцидентом. Однак слід пам'ятати: що б не викликало у нас бурю негативних емоцій, мозок сприймає цей стан як реальну загрозу життю.

Стрес відгукується у всьому тілі. Основні області, на які він впливає, — імунна, травна та гормональна системи. Коли ми потрапляємо в біду і відчуваємо страх, у нас виробляється кортизол. Це гормон стресу, який допомагає нам впоратися з безпосередньою небезпекою. Але якщо у людини хронічно високий рівень кортизолу (тобто якщо вона постійно відчуває загрозу, але ніяк не реагує), надлишок цього гормону починає руйнувати тканини, пошкоджує серце і підвищує кров'яний тиск.

Одне дослідження показало: у тих, хто зазнає хронічного стресу, значно скорочується кількість імунних клітин — природних кілерів. Ці захисники нашого організму мають важливу здатність знищувати злоякісні утворення, наприклад, ракові клітини.

В атаку! На ворога себе!

Всі системи нашого тіла перебувають у балансі, але ця гармонія досить крихка. Якщо в житті щось постійно йде не так, хронічний стрес може призвести до розвитку аутоімунних захворювань, коли імунна система помилково атакує організм людини і він починає руйнувати сам себе. Відомий теоретик медицини Вільям Ослер припустив, що ревматоїдний артрит розвивається на нервовому ґрунті. Він вказував на взаємозв'язок цієї хвороби «з сильним емоційним потрясінням, тривогою та горем».

У багатьох людей, які страждають на аутоімунні розлади, є одна спільна риса: вони схильні придушувати емоції, ігнорувати власні потреби на догоду інших.

Імунні клітини починають атакувати тіло як щось чужорідне, і точно так само страждає наша психіка, якщо ми постійно докоряємо, принижуємо та звинувачуємо себе.

Негатив проти стресу

Габор Мате вважає, що долати стрес і уникати пов'язаних з ним хвороб допомагає... негативне мислення. Виявляється, вічно бути «на позитиві» зовсім не корисно. Позитивні емоції, безумовно, покращують самопочуття, але постійний (і штучний) піднесений настрій може стати шкідливим механізмом подолання труднощів. Уперто ігноруючи негативні емоції, ми лише збільшуємо рівень стресу.

Час від часу віддаватися негативному мисленню можна і потрібно. Ні, перетворюватися на закоренілого песиміста, звісно, не варто, але людині необхідно повністю приймати навколишню дійсність і не закривати очі на погане. Це допомагає знайти спосіб вирішити проблему, що виникла, а не вперто ігнорувати її.

Будьте уважні до себе, прислухайтеся до того, що каже організм, і тоді тіло перетвориться з вашого супротивника на союзника і вірного друга.