Вчені дослідили, що в молоці міститься особливий білковий фрагмент — казеїновий глікомакропептид (GMP), особливо його сіалізований варіант (S-GMP). Саме він здатний покращувати та захищати слизовий бар'єр кишківника, який часто пошкоджується при харчуванні за «західним» типом — з надлишком жирів і цукру та дефіцитом клітковини.
В експериментах на мишах ця молочна добавка посилювала ріст захисного слизового шару, який перешкоджає проникненню мікробів до стінок кишківника. Дослідження опубліковано в Food Research International.
Тобто, у молоці є спеціальна частинка білка, яка працює як "їжа" для корисних бактерій у нашому кишківнику, допомагаючи йому протистояти шкідливому впливу того, що ми їмо сьогодні. Сучасна їжа, яка містить багато жиру і цукру, але мало корисної клітковини (як фастфуд чи солодощі), може цей щит пошкоджувати. А S-GMP, як виявилося, здатен цей щит відновлювати та зміцнювати.
Дослідження було зосереджене на сіалізованому варіанті цього білка (S-GMP), який виявив значні позитивні ефекти, підкреслюючи важливість сіалової кислоти для його функціональності. Він не тільки відновлював слизову, але й стимулював ріст корисних бактерій, насамперед біфідобактерій. Одночасно в організмі підвищувався рівень коротколанцюгових жирових кислот — сполук, які зміцнюють бар'єр і зменшують запальні процеси.
Вчені зрозуміли, що завдяки одній особливій речовині (сіаловій кислоті) цей білок особливо ефективний. Цей компонент робив одразу дві важливі речі: по-перше, він лагодив пошкоджений захисний шар кишківника, по-друге, він діяв як "добриво" для корисних бактерій, особливо біфідобактерій, допомагаючи їм розмножуватися. А коли цих добрих бактерій стає більше, вони виробляють спеціальні речовини (коротколанцюгові жирові кислоти), які додатково зміцнюють захист кишківника і заспокоюють будь-яке запалення, тобто "гасять пожежу" всередині.
Автори роботи вважають, що цей компонент молока можна розглядати як перспективний пребіотик. У майбутньому він може допомогти компенсувати шкоду від незбалансованого раціону та знизити ризик хронічних хвороб кишківника. Поки що висновки підтверджені лише в дослідах на тваринах, і для застосування у людей потрібні клінічні дослідження.
