Вчені з Тайваню з'ясували, що екстракт улуну — традиційного китайського чаю — може пригнічувати запальні процеси в імунних клітинах (макрофагах) на клітинному рівні. Екстракт з листя знижував активність NLRP3-інфламасоми — білкового комплексу, пов'язаного з хронічними хворобами, від діабету до нейродегенеративних розладів. Результати дослідження представлені в Nutrients.
Уявіть, що запалення та оксидативний стрес — це як «іржа», яка повільно руйнує метал, тільки в нашому тілі вона пошкоджує клітини і змушує нас старіти. Вчені виявили, що улун ніби натискає на гальма цього процесу, вимикаючи спеціальний «сигнальний комплекс» (ту саму NLRP3-інфламасому), який в організмі запускає «тривогу» і може призводити до хронічних хвороб.
У лабораторних експериментах екстракт улуну зменшував вироблення запальних молекул, зокрема інтерлейкіну-1β та фактора некрозу пухлини. Крім того, він знижував рівень активних форм кисню — речовин, які пошкоджують клітини та прискорюють старіння організму.
Ці запальні молекули — це як «сигнали тривоги», що змушують імунітет працювати понаднормово та створювати постійне запалення. А активні форми кисню можна порівняти з маленькими «іскрами», які хаотично літають всередині клітин, пошкоджуючи їхню структуру. Це схоже на те, як розрізане яблуко темніє на повітрі — такий самий процес «окислення», тільки на клітинному рівні. Екстракт улуну допомагає «загасити» ці іскри та вимкнути зайву тривогу.
Ці ефекти пояснюються високим вмістом у чаї поліфенолів та катехінів, які мають антиоксидантні властивості.
Тобто, поліфеноли та катехіни — це природні «охоронці» наших клітин. Вони нейтралізують ті самі шкідливі «іскри» (активні форми кисню), про які йшлося вище, не даючи їм руйнувати клітини зсередини. Саме тому їх називають антиоксидантами — борцями з окисленням.
Автори підкреслюють: йдеться про доклінічні дослідження на клітинних моделях, тому говорити про лікувальну дію самого напою поки що зарано. Але результати вказують, що регулярне вживання улуну (або продуктів на його основі) може мати додатковий захисний ефект для організму — і заслуговує на подальше вивчення в клінічних випробуваннях.
Це означає, що дослідження проводили «в пробірці», на окремих клітинах, а не на живих людях. Це схоже на те, як інженери тестують двигун на стенді, перш ніж ставити його в автомобіль. Експеримент показує, що «двигун» (механізм дії улуну) працює чудово, але тепер потрібно перевірити, як він поведе себе в «автомобілі» — тобто в реальному людському організмі.
