Перепади настрою, перезбудження, апатія — коли це норма, а коли привід звернутися до дитячого психіатра? І чому не варто боятися та соромитися візиту до цього фахівця?
Хто такий дитячий психіатр
Дитячий психіатр нічим не відрізняється від інших лікарів. Коли йдеться про когнітивні та емоційні порушення, багато хто не надає цьому ваги — адже це ніби не хвороба якогось органу. Але насправді психіка — це певна структура органічного характеру, а психіатрія — широка галузь із дуже різними проблемами та захворюваннями.
Головне завдання дитячого лікаря-психіатра — розробити такий маршрут допомоги для конкретної дитини, який не лише полегшить симптоми, а й поліпшить якість життя маленького пацієнта та його близьких.
Багато батьків відмовляються від консультації в дитячого психіатра в ранньому віці і вважають, що невролога цілком достатньо. Хоча дитячий психіатр і дитячий невролог працюють пліч-о-пліч, у них різні коди для встановлення діагнозів. І навіть якщо невролог підозрює якийсь розлад, він не зможе поставити діагноз «розлад аутистичного спектра» — це належить до компетенції психіатра.
Серйозні захворювання психіки, зазвичай, дуже рідко проявляються в дошкільному віці. Однак уже в 5 років дитина може зіткнутися з таким психіатричним захворюванням, як депресія, тому ігнорувати ранню діагностику не можна. До того ж численні європейські дослідження доводять, що в дітей дедалі частіше з'являються депресії, неврози, і діти переживають їх не так, як дорослі. Такий стан впливає на центральну нервову систему, і важливо підібрати таку схему лікування, яка допоможе налагодити правильний режим сну та бадьорості, контролювати емоційні сплески дитини.
У яких випадках варто звернутися до фахівця
Найчастіше до дитячих психіатрів із дошкільнятами звертаються з приводу незначних психіатричних розладів: різних емоційно-вольових порушень, які проявляються в тому, що дитина непосидюща, не може довго утримувати увагу, не хоче нічим займатися, швидко знервується або має синдром дефіциту уваги та гіперактивності.
До дитячого психіатра варто звернутися, якщо:
- У дитини порушені когнітивні функції (пам'ять, мовлення, сприйняття, увага), спостерігаються зміни в емоційній сфері.
- Порушена взаємодія з близькими та однолітками. Наприклад, спостерігається надмірна замкнутість чи сором'язливість, апатичність і депресивність.
- У дитини бувають спалахи неконтрольованої агресії, жорстокості щодо інших дітей чи тварин, спостерігається висока тривожність.
- Батьки постійно помічають фізіологічні симптоми: дитина погано й неспокійно спить або страждає на безсоння, швидко втомлюється і при цьому скаржиться на біль у голові чи животі.
Хоча батькам буває складно провести межу, є ключовий критерій, що допомагає відрізнити норму від можливої патології. У будь-якої дитини може бути поганий настрій, неслухняність, поодинокі розлади сну. Але якщо більшість часу вона весела, чудово їсть і спілкується з однолітками, це може бути лише адаптацією до нових обставин. А от якщо у збудженому або, навпаки, пригніченому стані дитина перебуває майже постійно, і це порушує її звичне життя, — це привід звернутися до лікаря.
Чому бояться візиту до психіатра
Для дорослого «психіатр» — це стигматизоване слово, що асоціюється із шизофренією та іншими тяжкими розладами. Якщо психологи вже стали звичними, то відвідування психіатра поки, на жаль, є чимось таким, що краще приховувати.
Найбільше батьків лякають записи в медичній картці та можливий вплив діагнозу на майбутнє. Однак своєчасний візит до лікаря та правильно підібране лікування покликані покращити якість соціального життя дитини та допомогти їй у навчанні, а не нашкодити. Психіатр — це фахівець, який володіє необхідними знаннями для діагностики та допомоги при певній групі розладів, тоді як педіатр чи невролог використовують інші підходи.
Як підготувати дитину до прийому
На відміну від батьків, які часто відчувають страх, сором або почуття провини, для дитини психіатр — це такий самий лікар у білому халаті, як стоматолог або педіатр. Якщо мама не ділиться своїми страхами, не передає своє ставлення й настрій синові чи доньці, жодної підготовки не потрібно.
Першочергова роль дитячого психіатра — допомогти дитині, а не повісити ярлик психічної недуги. Після візиту до кваліфікованого лікаря-психіатра з великим досвідом роботи з дітьми від батьківських страхів і упереджень не залишиться й сліду. Навпаки, з'явиться почуття вдячності за відповіді на важливі питання і чіткий план дій.
Пам'ятайте, що, як і будь-який орган, наша психіка може мати функціональні та органічні розлади. На щастя, більшість із них тимчасові та легкі, хоч і потребують своєчасного втручання та корекції. У більшості випадків проблему вирішують не медикаментозно, а призначають заняття із суміжними фахівцями — нейропсихологами, логопедами-дефектологами.
