Які фізичні параметри роблять чоловіче тіло привабливим? У новому міжнародному дослідженні вчені спробували з'ясувати це за допомогою знімків рентгенівської денситометрії та еволюційного моделювання. Отримані результати поставили під сумнів популярний стереотип про перевагу худорлявих і м'язистих чоловіків.
Кількість жиру в організмі — один із факторів, що формують зовнішність людини та впливають на її привабливість. У багатьох культурах цей параметр тісно пов'язаний з уявленнями про здоров'я та здатність до дітородіння. У чоловіків наявність помірної кількості жиру в поєднанні з розвиненою мускулатурою може свідчити про силу, життєву енергію, здатність забезпечити ресурси та захист.
Зовнішній вигляд тіла, який формується зокрема залежно від розподілу м'язів і запасів жиру, подає низку біологічних та соціальних сигналів потенційним партнерам, впливаючи на їхній вибір. З еволюційної точки зору дуже низькі та надмірні запаси жиру сприймаються як менш бажані, оскільки можуть вказувати на зниження репродуктивної здатності та погіршення здоров'я.
У низці попередніх досліджень вчені розглядали взаємозв'язок між індексом маси тіла (ІМТ) чоловіків та їхньою привабливістю як партнерів, але отримані результати були неоднозначними. Міжнародна група вчених з Китаю, США та Великої Британії поставила за мету з'ясувати, як жирові запаси у чоловіків впливають на їхню фізичну привабливість. Їхню статтю опублікував журнал Personality and Individual Differences.
У межах роботи фахівці спробували побудувати математичну модель, яка враховувала б вплив ІМТ на виживання та фертильність і давала змогу передбачити ІМТ, ідеальний з погляду еволюційної пристосованості. Отже, і найбільш привабливий для потенційних партнерів.
Також дослідники провели експеримент за участю 238 чоловіків і жінок. Добровольців набрали в університетах трьох країн — Китаю, Литви та Великої Британії. Їм демонстрували 15 чорно-білих зображень чоловічих тіл, виконаних методом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA), який застосовують для визначення щільності різних об'єктів. Наприклад, з його допомогою діагностують остеопороз та оцінюють склад тіла (співвідношення жирової та м'язової тканини).
Чоловіки на знімках мали різне співвідношення плечей до талії, показники ІМТ від 20,1 до 33,7 і відсоток жиру в організмі від 5,9% до 37,2%. Щоб виключити вплив інших факторів, обличчя учасників зробили розмитими, а за зображеннями не можна було визначити повний зріст. Знімки розмістили на картках, які учасники експерименту сортували за ступенем привабливості.
У результаті найпривабливішими вважали чоловічі тіла з ІМТ від 23 до 27 (про надмірну вагу свідчить рівень від 25 до 30). Близький діапазон, індекс маси тіла від 23,2 до 24,7 передбачала й еволюційна модель. Іншими словами, нормальні та злегка повні чоловіки подобалися більше, ніж худорляві та м'язисті.
Цікаво, що найбільш значущим параметром привабливості чоловічого тіла виявився відсоток жирової тканини. Найбільш бажаним респонденти, незалежно від країни, визнали помірний рівень у 13-14%, а зображення з дуже низькими та високими значеннями стабільно оцінювали гірше. Співвідношення плечей до талії теж впливало на привабливість, але ефект був набагато менш вираженим і стійким.
Отримані в дослідженні дані розходяться з поширеною думкою про те, що головні складові привабливості чоловічого тіла — це мускулистість і V-подібний торс. Однак варто враховувати, що в експерименті оцінювали чорно-білі знімки рентгенівської денситометрії, тоді як у реальному житті про привабливість судять на основі цілого комплексу різноманітних факторів.
