Вісім років тому на дні народження подруги я так напилася, що впала обличчям на бетонну доріжку, розбивши губу та лице. Розповідає виданню Daily Mail, 41-річна мати двох дітей.
«Ця стаття має ознайомлювальний характер і базується на особистому досвіді героїні. Вона не замінює професійну медичну консультацію. Якщо ви відчуваєте проблеми з алкоголем, зверніться до лікаря».
Усе почалося ще до вечірки з пляшки шампанського, а на святі мій келих ніколи не був порожнім. Коли ввечері я вийшла на перекур, то, намагаючись загасити сигарету, просто повалилася вперед.
Лише наступного дня я усвідомила жорстоку реальність: хоч я і не була алкоголічкою в класичному розумінні, моє ставлення до алкоголю стало проблемним. Я балансувала на межі залежності.
Зовні це виглядає нормально: ви можете влаштовувати гучні вечірки, але також часто випиваєте вдома. Ви не страждаєте від тяжкого похмілля, але часто почуваєтеся втомленими та без настрою, що з часом стає нормою. Ви не залежите фізично, але алкоголь непомітно впливає на ваш настрій, здоров'я та впевненість у собі.
Ви перебуваєте за крок до залежності?
Дайте собі відповідь на ці питання:
- Чи плануєте ви, коли і що будете пити?
- Чи займають думки про алкоголь увесь ваш час, навіть коли ви не п'єте?
- Чи є алкоголь вашим основним способом боротьби зі стресом, розслаблення або винагороди?
- Чи домовляєтеся ви з собою про правила вживання, які потім порушуєте?
- Чи приховували ви коли-небудь, скільки випили, або відчували сором за це?
- Чи робите ви перерви, почуваєтеся краще, а потім швидко повертаєтеся до старих звичок?
Якщо ви відповіли «так» хоча б на одне з цих питань, можливо, ваша звичка стала прихованою проблемою і ви перебуваєте в ілюзії контролю.
Мій шлях до тверезості
Я завжди багато пила, вважаючи це символом жіночої свободи. З народженням дітей алкоголь перетворився з атрибуту вечірок на необхідну винагороду за важкий день. До 2017 року моя толерантність настільки зросла, що пляшка вина майже не відчувалася. Наступного дня після випивки я відчувала не лише втому, а й тривожність та невпевненість у собі.
Переломний момент настав, коли моя п'ятирічна донька запитала, дивлячись на моє розбите обличчя: «Мамо, що сталося?». У цю мить я зрозуміла, що ризикую навчити її, що алкоголь — це єдиний спосіб упоратися з труднощами та розважитися.
Я вирішила зробити 21-денну перерву і почувалася неймовірно: повернувся міцний сон, зникла тривожність, з'явилося більше енергії. Однак після цього я знову зірвалася і швидко повернулася до попередніх обсягів. Це було виснажливо, і тоді я вирішила кинути назавжди.
Авторка радить не вважати відмову від алкоголю довічним вироком, а ставитися до цього як до експерименту. Спробуйте 90-денну перерву: оцініть свій стан (сон, енергію, настрій) до і після, а потім вирішуйте, що робити далі.
«Для мене свобода від алкоголю з часом лише зросла. Скоро мені 50, і я гарно почуваюся та маю кращий вигляд, ніж у 30. Я маю енергію, здоров'я та впевненість, яка не потребує алкогольної підтримки», — підсумовує Сара Расбатч, яка перекваліфікувалася на консультантку зі здорового способу життя.
