Чорний паровий локомотив у лісі як символ важкої праці та небезпечних умов роботи машиніста поїзда.

Машиніст — це такий собі капітан залізного корабля, що веде його крізь міста й поля. Здається, робота-мрія, яку багато хто вигадував у дитинстві. Але за завісою ховається реальність, яка вкорочує життя.

Історії від дружин, дітей та друзів машиністів часто закінчуються сумно: "рано пішов", "не дожив до пенсії", "здоров'я залишив на коліях".

Що насправді вбиває тих, хто веде потяги, і чому пільгова пенсія це потреба, до якої треба дотягнути.

Вібрація, шум і "невидимий ворог"

Машиністи годинами сидять в металевій коробці, яка постійно трясеться і гуде.

Вібрація та шум. Це не легке погойдування, а постійне тремтіння, від якого, як кажуть самі залізничники, "внутрішні органи скачуть". Дизельна установка тепловоза, тягові двигуни, зчеплення вагонів із рейками — все це створює вібрацію, яка роками руйнує хребет, суглоби та нервову систему. Додайте до цього невпинний гул, який не просто б'є по вухах, а й методично розхитує нерви.

Електромагнітне випромінювання. Особливий "привіт" для машиністів електровозів. Контактний дріт над головою, потужні двигуни під ногами, високовольтні кабелі — усе це створює потужне електромагнітне поле. Хоча кабіни намагаються екранувати, захист ніколи не буває стовідсотковим. Дехто з медиків вважає, що саме це випромінювання є причиною серцевих нападів, тромбів та навіть онкології у залізничників.

Зламаний біологічний годинник. У машиністів немає графіка з 9 до 18. Сьогодні зміна починається о четвертій ранку, а завтра — о четвертій дня. Організм просто не розуміє, коли спати, а коли працювати. Цілодобова робота, особливо вночі, збиває всі біоритми. Як кажуть самі машиністи, з часом "відчуття часу доби сильно притупляється". Але організм не обдуриш — такий режим призводить до хронічної втоми, проблем із тиском і серцем.

Кожна поїздка — стрес

Відповідальність і страх. Машиніст відповідає за тисячі життів у пасажирському поїзді або за вантаж вартістю в мільйони. Він має стежити за сигналами, станом колії, дотримуватися графіка з точністю до секунди. Але найстрашніше — це непередбачувані ситуації: людина на колії, автомобіль на переїзді. Після такого багато хто не може оговтатись місяцями, а деякі йдуть з професії назавжди.

Нескінченний контроль і тиск. Робота машиніста — це постійні перевірки. Передрейсовий медогляд, де від хвилювання може підскочити тиск, і тебе просто не допустять до роботи. Розшифровка поїздок, де за найменшу помилку чекає "розбір польотів" і штрафи. Раптові перевірки від інструкторів та ревізорів. "Найбільше вбивав не сам локомотив, а зсунутий по фазі командний склад", — гірко жартують ветерани.

Нічні жахи на пенсії. Навіть після виходу на пенсію робота не відпускає. Багатьом ще роками сняться кошмари: "відмова гальм", "проїзд на червоний", "поїзд іде без керування".

Залізне здоров'я

Існує сумна статистика, що середня тривалість життя машиніста ледь перевищує пенсійний вік, а багато хто не доживає навіть до нього. "Мій зять помер напередодні отримання першої пенсії". Один знайомий — в 52 від інфаркту, інший — в 45 від інсульту.

Звісно, хтось доживає і до 80, але факт залишається фактом: залізниця вимагає від своїх людей залізне здоров'я, а натомість забирає його.

І все ж, більшість машиністів — фанати своєї справи. Як сказав один із них, вже на пенсії з купою професійних хвороб: «Якби почати знову, я б обрав те саме».