Офіційна статистика ризиків не працює. Люди її просто не читають. Зате ми обожнюємо обговорювати небезпеку з родичами за вечерею.

Науковиця Сара Перлштейн з Лейденського університету написала цілу дисертацію про «розмови про ризики». Суть проста: об'єктивної логіки в наших побутових страхах мало, але соціального підтексту — хоч відбавляй.

Візьмемо суші та сирі яйця. І те, і інше — сирий продукт. Але замовляєте сет ролів — ніхто й оком не моргне. Соціально прийнятна штука. Спробуйте натомість випити сире яйце. Одразу вислухаєте від рідні лекцію про сальмонельоз, хоча реальна ймовірність підхопити його мізерна.

Те саме з алкоголем і сигаретами. Пити — норма, палити — суспільний осуд. Перлштейн помітила, що люди готові годинами зважувати «за» і «проти» куріння, а от ризики алкоголю майже не обговорюють.

Або спорт: скелелазіння викликає купу суперечок про безпеку, бо це нетипово. Гірські лижі — також небезпечно, але звично. Тому про них мовчать. Чим менше суспільство приймає якесь явище, тим більше ми про нього чешемо язиками.

І тут головне. У цих розмовах ми не шукаємо об'єктивну інформацію. Ми займаємося емоційним обслуговуванням одне одного.

Коли хтось хворіє на грип, діалог короткий і розмитий: мий руки, лікуйся. А коли йдеться про спосіб життя — починається злив емоцій і пошук підтримки.

Хтось бідкається, що родич їсть тонни солодкого. Це не про медичний ризик діабету, це про страх за близьку людину.

В дослідженні є показовий приклад: літній чоловік боявся впасти на вулиці. Що зробила родина? Не стала зачитувати йому медичну статистику переломів чи інструкції з безпеки. Вони просто почали гуляти разом із ним. Практична дія замість порожніх слів.

Для тих, хто придумує державні соціальні кампанії, це має бути холодним душем. Можна друкувати скільки завгодно плакатів про безпеку чи здоров'я і сподіватися, що вони спрацюють. Але реальне ставлення до небезпеки формується не з екрана чи білборда. Воно формується через взаємодію з близькими.

Свою роботу про спільне осмислення ризиків Перлштейн захищатиме 22 квітня в Лейдені. Вперше за довгий час бачу академічну працю, яка пояснює реальне життя, а не ліпить теорію заради теорії.