Західний тренд закликає нас полюбити бруд. В наших реаліях це звучить як знущання

Гортаю модний західний велнес-журнал. Пишуть, що настав час полюбити бруд. Буквально. Вчені закликають нас відчути єдність із трильйонами бактерій та вірусів, які живуть у ґрунті, воді й повітрі, і перестати зрештою кривити носа.

Десь у затишному європейському передмісті це звучить як модна замануха для еко-ретриту. У нас же, де сотні тисяч людей місяцями знаходяться в сирих шанцях, а вода й ґрунт у багатьох регіонах отруєні війною, від таких закликів стає трохи ніяково.

Для нас сьогодні бруд — це переважно не про єднання з природою, а про ризик інфекцій, з якими щоденно б'ються наші медики.

І все ж, чи варто просто закотити очі й відкинути цей тренд як чергові проблеми першого світу?

Мікробіолог доктор Джейк Робінсон з австралійського Університету Фліндерса разом із колегами пропонує називає нас словом холобіонт. Якщо людською мовою, це означає, що ви — це не лише ви.

Ви — це такий собі симбіоз вашого тіла і трильйонів мікроорганізмів, які існують на шкірі, в кишківнику та деінде. Ми — ходячі екосистеми. Дослідники навіть провели експеримент, результати якого опублікували в журналі Ambio. Вони пояснювали людям, наскільки тісно наше тіло сплетене з мікросвітом природи.

Виявилося, що коли людина раптом усвідомлює себе частиною цієї гігантської біологічної павутини, її психологічний зв'язок із живою природою міцнішає. Відповідно, тривожність падає, настрій повзе вгору, з'являється ілюзія гармонії.

Науковці переконані, що це взагалі здатне змінити наше сприйняття свого місця у світі.

Західний світ, який добряче втомився від стерильності та нескінченних антисептиків, зараз активно романтизує повернення до дикості. Але ж еволюція не просто так нагородила нас почуттям відрази до гнилі чи брудної води — це абсолютно базовий механізм виживання. І в українських реаліях ця західна романтика швидко розбивається.

Заміновані ліси, ґрунти, забруднені важкими металами від снарядів, ризик спалахів кишкових інфекцій через розбиту інфраструктуру — тут сліпе єднання з мікробами виглядає не просто недоречно, а відверто небезпечно. Сувора гігієна в окопах чи під час міських блекаутів залишається тим, що буквально рятує життя.

Тим не менш, відмовлятися від психологічних бонусів мікробіому якось нераціонально, особливо коли всім нам треба якось заспокоювати нерви.

Щоб відчути себе тим самим холобіонтом, не обов'язково йти босоніж у неперевірену посадку.

Замість лісових хащів можна зазирнути до холодильника. Традиційні українські ферментовані продукти — це об'єктивно суперфуди світового рівня. Квашена капуста, огірки без оцту, домашній кефір чи ряжанка працюють не гірше за модну комбучу чи кімчі (хоча останні теж чудові). Це абсолютно контрольований спосіб підгодувати своїх внутрішніх невидимих сусідів. А оскільки здоровий кишківник напряму смикає за ниточки вироблення серотоніну, психологічна стійкість формується саме там.

Ще одна цікава деталь від науки — бактерії-антидепресанти. Дослідження показують, що звичайне копирсання в землі знижує стрес завдяки ґрунтовим бактеріям. Оскільки дикі поля зараз відпадають, залишається балконний дзен і дача. Купований у магазині чистий ґрунт, мікрогрін на підвіконні, пересадка домашнього фікуса чи облаштування міні-городу на балконі. Контакт із землею є, ризиків — нуль.

Ну і «зелені ванни», без яких психіка в умовах новинної стрічки просто висихає. Тільки замість походів у дику природу доводиться обирати ботанічні сади, міські парки та сквери. Навіть коротка прогулянка серед дерев, де ти просто дихаєш фітонцидами (тими самими невидимими друзями в повітрі), здатна хоч трохи перезавантажити нервову систему.

Ми не якісь ізольовані організми, а складні екосистеми, яких зараз простягає через колосальне історичне випробування. Сучасна наука показу просту істину: щоб вистояти, потрібен зв'язок зі світом. І поки ті, хто на фронті, роблять усе можливе, щоб очистити українську землю від реального бруду війни, нам у тилу залишається плекати свою внутрішню екосистему та дбати про безпечний простір навколо.