«Донецькі» вибивають у Києва федералізацію, російська агентура розпалює війну, а луганські сепаратисти чекають вказівки з Москви.
«Політичний в'язень, жертва репресій нової київської влади». «Самозванець, аферист, ватажок групи бомжів з пляжу». Це сказано про одну і ту ж людину, одними і тими ж людьми, з різницею у пару тижнів. Мова про «народного губернатора Донбасу» Павла Губарєва, а думку про нього настільки радикально змінили представники Партії регіонів. Це сталося після того, як Губарєв в інтерв'ю «Російській газеті» заявив, що Рінат Ахметов насправді не боровся за єдину Україну, а спонсорував східноукраїнських сепаратистів. І «народний губернатор» в очах регіоналів в'язень сумління вмить перетворився на ватажка бомжів.
Заява Губарєва і реакція ПР - перші публічні прояви міжусобиці серед сепаратистів. З допомогою джерел в навколополітичних колах Донбасу bazaza.net розбирався, що зараз відбувається в таборі борців за відділення від України.
Отже, серед сепаратистів можна виділити дві головні групи впливу. Лідером першої є Ігор «Стрільцов» Гиркин, співробітник російських спецслужб. Він керує в першу чергу різними російськими туристами» в Донбасі: кадровими військовими ГРУ Російської Федерації, «православними козаками» й іншими добровольцями з сусідньої країни. Під його контролем перебувають території на півночі Донецької області, з базою в Слов'янську, «народний мер» якого В'ячеслав Пономарьов є правою рукою «Стрільцова».
Іншу групу впливу можна умовно назвати «місцевою». В першу чергу, це представники «уряду Донецької народної республіки»: Роман Лягін, Андрій Пургін та інші. Співрозмовники називають їх людьми, що давно перебувають на службі у регіоналів. «Лягін - відомий в Донецьку політичний шоумен і провокатор, він вже багато років прямо працює на регіоналів», - говорить один з донецьких політологів, що побажав залишитися анонімним. Свій зв'язок з регіоналами в інтерв'ю десятирічної давності визнавав і сам Лягін (нині - «голова центрвиборчкому ДНР»). Пургін - лідер організації «Донецька республіка», створеної ще в 2005 році під керівництвом місцевих регіоналів. До сепаратистського бунту його організація перебувала у глибокому підпіллі, але зараз її символіка, чорно-синьо-червоний прапор, використовується ДНР в якості офіційної. Лягіна, Пургіна, а також «співголови уряду ДНР», в минулому МММ-щика, Дениса Пушиліна вважають креатурами кадрового спецслужбіста, ветерана КДБ з 30-річним стажем Олександра Третяка, який раніше очолював управління СБУ в Луганській області, якого включали в орбіту впливу «Сім'ї» та Ахметова одночасно.
До сепаратистського «референдуму» 11 травня цілі обох груп збігалися. Але як тільки стали відомі його результати, між ними почалася ворожнеча, сигналом до якої стало інтерв'ю Губарєва. Самого Губарєва, обраного народним губернатором» на зорі сепаратистських протестів на початку березня, небезпідставно вважали фігурою екс-секретаря Донецької міськради, а нині керівника донецької обласної ПР Миколи Левченка. Губарєв «правил» кілька днів, після чого був заарештований Службою безпеки України. Кілька днів тому він вийшов на свободу, але чомусь не поїхав у Донецьк, а в Слов'янськ, ставши під крило Гиркина-«Стрєлкова». Очевидно, «народний губернатор» просто «кинув» тих, хто виростив його, донецьких і перейшов на бік їхніх нинішніх опонентів з російськими ксива. Його інтерв'ю «Російській газеті» яскраве тому підтвердження. До речі, і вищезгаданий Пушилин міг піти по його стопах: зараз він просить включити Донеччину до складу РФ і каже, що Ахметову доведеться платити податки в бюджет ДНР» (якщо це не звичайна бравада).
Самі донецькі на чолі з Ахметовим, зараз спробують, спираючись на результати «народного референдуму», нарешті-то вибити у Києва федералізацію чи автономію, укупі з преференціями для їхнього бізнесу і посадами у виконавчій владі. В якості альтернативи подальшого розгулу сепаратизму в Донбасу буде запропоновано поступова стабілізація силами «народних дружин» з працівників підприємств Ахметова. Тим більше, не варто сумніватися, що Рінат Леонідович при бажанні зможе виставити проти бойовиків «Стрєлкова» не тільки роботяг зі своїх меткомбінатів.
Цілі «російських туристів» протилежні. Можливість анексії Донбасу Росією відкидати, безумовно, не можна. Але поки мета Кремля виглядає такою: створити на Сході України постійний осередок напруженості, на що Київ буде змушений вкидати величезні ресурси. При цьому європейська та євроатлантична інтеграція України буде надовго припинена. Тому «Стрільців» з товаришами до кінця будуть воювати і проти української влади і, ймовірно, проти Ахметова.
Окремо варто згадати про ситуацію в Луганській області. «Луганська народна республіка» спочатку діяла абсолютно автономно від своїх донецьких побратимів, з якими їх об'єднував лише спільне гасло «геть від Києва!». Після міжусобної боротьби серед луганських сепаратистів виділилися два угруповання: Олексія Мозкового і Валерія Болотова.
Першого співрозмовники bazaza.net пов'язують з лідером фракції ПР у Верховній Раді, луганчанином Олександром Єфремовим, хоча конкретних доказів не наводять (і підкреслюють, що зараз бригади Мозкового вже напевно вийшли з-під контролю Єфремова). Ультрарадикально налаштований сепаратист і поет-аматор Мозковий деякий час конфліктував з угрупуванням «народного губернатора Луганщини» Болотова, з'їздивши в Москву і заручившись підтримкою лідера Ліберал-демократичної партії Росії Володимира Жириновського. Зараз конфлікт, схоже, вичерпаний, в руках Болотова виявилася вся повнота влади над низкою південних районів Луганської області (північ Луганщини в основному знаходиться під контролем місцевого проукраїнського ополчення і лояльною до Києва міліції).
Ветеран ВДВ Болотов - особистість дуже загадкова, і перш непублічна. Ніхто із співрозмовників не зміг пояснити, чому він раптом став «лідером армії Південно-Сходу» і з якими групами впливу він пов'язаний. Висувалася лише версія про те, що Болотов є креатурою того ж «Стрєлкова». В підтвердження цього - заява Болотова про «незалежність і територіальну цілісність Луганської республіки» і його рішучі заклики «захищатися від київської хунти», прозвучали вже після травневого «референдуму».
«Болотов чекає вказівок з Москви. - А поки їх немає, він з товаришами просто грабують місто».
