Вольове рішення президента і масові акції протесту - єдиний реальний шлях до дострокових виборів парламенту. Самі народні депутати з усіх сил намагаються «заговорити» цю тему
У вівторок, в перерві між ранковим і вечірнім пленарними засіданнями, поговорили з одним з депутатів правлячої коаліції:
- Будуть дострокові вибори?
- Так хіба для них є підстави?! В Конституції чітко прописано...
- Так створіть ці підстави!
- Як?
- Наприклад, проведіть збори коаліції і напишіть заяви про вихід хоча б двома фракціями.
- Так адже немає підстав для дострокових виборів! У Конституції прописано...
Розмова явно зайшла у глухий кут. Ініціативи щодо розпуску парламенту - теж.
Не бажаючі достроково позбавленння мандатів депутати працюють за схемою, перевіреної багаторічними іграми за ліцензією з позбавленням їх недоторканності та проведення виборів за відкритими списками. На словах всі або майже всі головні гравці визнають необхідність таких рішень, але одночасно роблять все, щоб вони не були прийняті: вносять численні альтернативні законопроекти, висувають додаткові умови, посилаються на непереборні зовнішні обставини, пропонують «обміркувати проблему в спокійній обстановці» і т.д. У результаті питання залишаються невирішеними довгі роки.
Найпростіший метод, який пропонувався вищезазначеному коаліціанту - штучно розвалити коаліцію, почекати 30 днів та надати президентові право розпустити ВР - натрапив на острах «кидка» з боку партнерів по більшості: «ось ми вийдемо, а якісь регіонали візьмуть і займуть наше місце». Тим більше, що різні угруповання колишніх або діючих регіоналів і позафракційних не втомлюються переконувати нового главу держави у своїй лояльності і готовність увійти в пропрезидентську коаліцію, про що писалося раніше.
До речі, момент для абсолютно легітимного розпуску ВР може бути упущений. Згідно з календарним планом роботи парламенту, нинішня сесія закінчиться 18 липня, рівно через місяць, тобто, виконати умову про 30 днів роботи без коаліції нардепи вже не встигають. Звичайно, в план можна внести зміни, але для цього потрібно 226 «за», набрати які буде непросто.
Тому зараз у парламентських кулуарах найчастіше обговорюється інший підхід - прийняття Верховною Радою постанови про саморозпуск. Цей варіант не передбачений Конституцією, але навряд чи викличе обурення суспільства, більше двох третин якого виступають за дострокові вибори (втім, під гіпотетичний парламент восьмого скликання тим самим закладається міна, і в разі чергової зміни влади його можна буде визнати нелегітимним через Конституційний Суд).
Головними ініціаторами саморозпуску стала фракція УДАР, новий глава якої Віталій Ковальчук і став автором постанови, яку він представив з трибуни вранці вівторка. Свободівці публічно підтримали його ідею, а Батьківщина, навпаки, розкритикувала і назвала її «лише хорошим піаром». Що входять в коаліцію групи «Суверенна європейська Україна» та «Економічний розвиток» вважали за краще відмовчатися.
Через добу ситуація змінилася зовні. Голови фракцій Батьківщини, Свободи та Удару і примкнувший до них позафракційний Олег Ляшко зареєстрували проект постанови про саморозпуск Ради, пославшись на п'яту статтю Конституції, згідно з якою єдиним джерелом влади в Україні є народ».
Але при цьому депутати встигли виставити цілий ряд супутніх вимог, які зводять шанси на саморозпуск ВР майже до нуля:
1) Зміна виборчої системи. Відмова від мажоритарної складової і перехід до суто пропорційної системи виборів підтримують всі нардепи, принаймні, на словах. Далі починаються нюанси: якою саме має бути пропорціоналка (із закритими або відкритими списками), яким повинен бути прохідний бар'єр, дозволити участь у виборах блокам партій і т.д. У підсумку, у Раді зареєстровано вже з дюжину різних законопроектів по даній темі. Серед бувалих депутатів ходить прислів'я: хочеш поховати ідею - створи по ній тимчасову комісію, хочеш поховати законопроект - подай десять альтернативних. Очевидно, так буде і на цей раз. Тим більше, що як мінімум одна фракція, Батьківщина, наполягає, що зміна виборчої системи є першочерговим завданням.
- Чому б відразу не визначитися з датою дострокових виборів, а потім не поміняти закон? - постійно питають журналісти.
- Як тільки стане відома дата виборів, всі відразу почнуть до них готуватися і буде не до законів, - терпляче пояснюють біло-сердечні.
2) Нормалізація ситуації на Донбасі. Формально, це вимога є логічним і конституційним, адже мешканці Донецької та Луганської областей мають таке ж право обирати своїх представників, як і інші українці. Іноді трапляються і більш витончені пояснення того, чому до перемоги над сепаратистами вибори в Раду проводити не можна. Так, нардеп від " Батьківщини " Андрій Сенченко в ефірі 5-го каналу розповів, що в разі оголошення виборів Росія негайно активізує свої дії на Донбасі, нові втрати серед українських бійців призведуть до падіння рейтингу провладних партій, в результаті в Раду прорвуться «радикальні сили», а це зіграє на руку Володимиру Путіну, чого допускати ніяк не можна. З іншого боку, конфлікт на Сході загрожує затягнутися на місяці, якщо не на роки, - за такою логікою і вибори в Україні весь цей час не можна буде проводити.
Окремий нюанс - можливе введення воєнного стану в Україні, внаслідок чого будь-які вибори будуть заборонені в принципі. Для того, що обійти цю норму, треба внести зміни до профільного закону «Про правовий режим воєнного стану». Представники коаліції обіцяють прийняти відповідні норми, але далеко не факт, що наберуть необхідну кількість голосів в залі.
3) Люстрація, скорочення числа депутатів і т.д. Незадовго до парламентських виборів 2012-го ВР, здавалося, близько підійшла до того, щоб позбавити нардепів недоторканності. Але деякі депутати вимагали все і одразу - заодно з нардепами позбавити особливого статусу і президента, і суддів. В результаті, тему взагалі «заговорили».
Щось подібне може статися і цього разу. Так, представник групи «Суверенна європейська Україна» Олег Зарубінський з трибуни запропонував перед достроковими виборами провести люстрацію нардепів, заборонивши нині чинним обиратися в парламент наступного скликання, скоротити термін повноважень ВР та її чисельність. Останнє речення гаряче схвалила Свобода. Батьківщина, в свою чергу, також наполягає на першочерговій люстрації, а також нагадує про необхідність обрати новий склад Центрвиборчкому. Депутати продовжують фонтанувати ідеями, а в результаті не буде виконано проста і головна вимога виборців - дострокові парламентські вибори.
Якщо постанова про саморозпуск Ради все ж потрапить на розгляд ВР у найближчі дні, шансів на її прийняття небагато. Те, що проект символічно поданий главами трьох фракцій, не означає, що за його прийняття проголосують всі їх «підлеглі» (яких сумарно набирається лише 161 особа).
Так, в Ударі триває розкол між депутатами, орієнтованими особисто на Кличка і тими, хто переорієнтувався на Петра Порошенка. Яскраве підтвердження конфлікту між президентом і мером - всупереч обіцянкам, перший досі не вніс кандидатуру другого на пост глави КМДА, хоча з моменту інавгурації Петра Порошенка минуло вже днів десять. Батьківщина теж далеко не монолітна, ряд її представників виступають проти дострокових виборів майже у відкриту. Свобода зобов'язалася підтримувати всі рішення, спрямовані на розпуск Ради, хоча, як зізнаються деякі її члени, потай сподівається на те, що вибори зірвуться. Більшість інших учасників коаліції з «Суверенної європейської України» та «Економічного розвитку» мають лише теоретичні шанси переобратися наступного скликання. Про регіоналів і комуністів і говорити нічого - зараз їх шанси навіть на подолання прохідного бар'єру виглядають суперечливо.
Залишається «болото» - 97 позафракційних (більше, ніж поточна чисельність будь-якої фракції чи групи).
- З позафракційних депутатів хто підтримує дострокові вибори? - у вівторок журналісти запитали в одного з них.
- Та тільки я один! - бравурно відповів нардеп. Причина зрозуміла: цей народний обранець з нехарактерною для українських земель прізвищем останні тижні активно і небезуспішно збирає колег в «групу Порошенка», тому може бути спокійний за своє майбутнє на випадок нових виборів.
Нехай в «болоті» він такий і не один, але голосів за саморозпуск все одно не набирається - за оцінкою, відповідна постанова не набере і 200 «за».
Проте шанс на переобрання Ради ще не втрачено. У приватних розмовах представники різних депутатських груп вказували на один сценарій: «вольове рішення» глави держави, з відсиланням до тієї ж 5-ї статті Основного Закону, «вимогами народу», «уроків Майдану» і т.п. А підкріпити це «акт волі» повинен буде багатотисячний і рішуче налаштований мітинг під Радою «з шинами і коктейлями». На питання, чи є у Петра Порошенка бажання і воля піти на такий крок, депутати відповіді не знають.
Проте останнім часом помічений і позитивний сигнал: деякі політсили потроху почали підготовку до виборів і на всяк випадок не відпускають своїх штабістів в літні відпустки. Зокрема, лідер Батьківщини Юлія Тимошенко днями збирала свою «стару гвардію» - не надто численних депутатів, які не покинули її за останні три роки і в майбутньому можуть стати основою списку Блоку Юлії Тимошенко (якщо блоки все ж таки допустять до виборів). На іншому фланзі активним партбудівництвом займається група вихідців з Партії регіонів, яка створила Партію розвитку України» під керівництвом екс-заступник глави АП Сергія Ларіна (більш відома як «група Льовочкіна»).
Інші видатні екс-регіонали продовжують подвійну гру: створюють свої групи в торгуються з новою владою, зміцнюючи позиції в нинішньому скликанні ВР, але при цьому тримають в умі і варіант з достроковими виборами. Який з двох сценаріїв буде реалізований, залежить цілком від президента і готовності народу вийти на новий радикальний протест.
Мілан Лєліч, Фокус
