Чотири місяці тому статуси Дмитра Тымчука у Facebook набирали в кращому випадку десяток перепостів. Сьогодні сторінку координатора групи «Інформаційний опір» в соцмережі читають більше 160 тисяч передплатників
Найвпізнаваніша фотографія Дмитра Тымчука з соцмережі - та, на якій він в шоломі і польовій формі стоїть під пальмами. В «реалі» підполковник у відставці виглядає не настільки войовничо: чоловік років сорока, в блакитній сорочці, джинсах і кросівках. Ми зустрілися на нейтральній території - літньому майданчику кафе. Людей, з якими працює, Дмитро «світити» не хоче. Кияни його впізнають: що сидить за сусіднім столиком чоловік дістає телефон і робить знімок. Через кілька хвилин вклинюється у розмову.
«Дивіться, - простягає він смартфон з відкритою заміткою про те, що Рада Федерації РФ скасувала дозвіл використовувати російську армію в Україні. - Може, прокоментуєте?».
«Та це фігня якась. Коли відведуть війська, тоді можна буде констатувати», - відповідає Тимчук, мимоволі демонструючи основний принцип роботи своєї групи: інформація повинна підтверджуватися з декількох джерел, що заслуговують довіри.
Командир неадекватний
Дмитро Тимчук виріс у родині танкіста, в сьомому класі навчився керувати танком. Був упевнений, що це і є його покликання. Після школи, щоправда, вступив до машинобудівного технікуму у Бердичеві. Час був перебудовний, в технікумі випускали стінгазету «Комсомольський прожектор», і Тимчуку доручили очолити цей нецензурний орган. Він одразу перейменував «прожектор» у TNT - тринітротолуол і приступив до розслідувань. З'ясовував, наприклад, куди поділися п'ять відеомагнітофонів, куплених для поліпшення навчального процесу, і чому комплект апаратури, придбаний для ВІА технікуму, ніхто не бачив, зате він регулярно з'являється на весіллях. «Коли я вивішував все це бадилля, директриса технікуму відразу знімала газету і тягла в міськком комсомолу, як вона казала «на експертизу». Нам пощастило, що третій секретар міськкому був ідейним, вірив у перебудову і мене підтримував», - згадує Дмитро.
Незабаром він вже друкувався в районній газеті, відповідальний секретар якої запропонував вступати у Львівське військово-політичне училище на факультет журналістики. Місце було «мажорне», але вже відчувався близький розпад Союзу, тому конкурс був невеликим, вчинити вдалося.
Отримавши в 1995 році диплом, новоспечений лейтенант пішов працювати не за фахом: його направили у війська ППО заступником командира автомобільної роти. Рота комплектувалася за залишковим принципом: командири віддавали туди бійців, з якими було не шкода розлучитися. «Всі неадеквати військ ППО по Україні були зібрані в моєму підрозділі», - сміється Тимчук.
Він швидко зрозумів, що з автороти потрібно бігти, але все ж прослужив там два роки, про що тепер не шкодує: там він отримав вичерпне уявлення про армію. Далі був Сімферополь, прес-служба Національної гвардії. Тут Дмитро придбав перші контакти з співробітниками силових відомств, які йому стали у нагоді сьогодні.
З Іраку з любов'ю. Найвідоміша фотографія координатора групи ІС зроблена у місті Ес-Сувейра
У 2000 році Нацгвардію розформували. Знову відкрилося кілька доріг: піти служити у внутрішні війська, перебратися в главк МВС або повернутися в армію. Тимчук вибрав останній варіант і працював в Міністерстві оборони. Вийшов на пенсію за вислугою років. До цього встиг побувати в Лівані, Косово, Іраку. В іракському Ес-Сувейрі і була зроблена найвідоміша фотографія Тимчука - під пальмами.
Паралельно зі службою Дмитро займався двома громадськими проектами: в 2008 році після російсько-грузинської війни він організував Центр військово-політичних досліджень і сайт «Флот-2017». У той час на них мало хто звертав увагу: можливість агресії Росії не розглядали всерйоз. «Ми ще тоді писали, що Чорноморський флот Росії - це міна уповільненої дії на нашій території, - говорить Тимчук. - Якщо погуглити, можна знайти наші статті, просто в суспільстві була незатребувана ця тема».
Рух опору
Група «Інформаційний опір» з березня по травень цього року була, мабуть, єдиною організацією, яка оперативно інформувала суспільство про хід подій у Криму і на сході України. До неї ставляться неоднозначно. Командир взводу феодосійського батальйону морської піхоти Влад Ягелло розповів, що під час кримських подій не підозрював про існування такої групи. Пізніше, коли зацікавився її діяльністю, зрозумів, що йому від цієї інформації «ні холодно, ні жарко». На його думку, волонтерам проекту варто було б зайнятися роботою, від якої буде реальна користь: наприклад, обчисленням «кротів» в Генштабі.
Група Тимчука почала працювати наприкінці лютого 2014 року, коли співробітники Центру військово-політичних досліджень зрозуміли, що Росія спланувала на півострові серйозну операцію. Перший час пости набирали в кращому випадку кілька десятків лайків, в друзях значилося близько сотні людей. В березні, на тлі подій в Криму, все різко змінилося. «Отже, браття, короткі підсумки 2 березня, чергового дня іноземного вторгнення...», - написав тоді Тимчук на своїй сторінці. Після цієї передмови йшов перелік тривожних новин. Перше ж повідомлення формату «інформбюро» отримало майже дві тисячі перепостів.
Спочатку не вірилося, що в операції будуть настільки активно використовувати російських військових. Тоді експерти Центру припускали, що основну роботу візьме на себе агентура ФСБ, яка роками створювалася і фінансувалася з Росії. Коли картина почала вимальовуватися, звернули увагу на інформаційний вакуум в Україні. Держструктури мовчали, в той час як російська пропагандистська машина запрацювала на повну потужність. Для протидії необхідно було давати правдиву оперативну інформацію з місць конфлікту.
Співробітники Центру підготували доповідну, яку направили новому керівництву Ради національної безпеки і оборони. В ній написали, що потрібно терміново активізувати контрпропаганду, створювати під егідою РНБО координаційний та інформаційний орган. Доповідну розглянули 2 березня. Центру відповіли, що є державні ЗМІ, які займуться цією роботою. «Коли ми зрозуміли, що держава свербіти не буде, створили групу, яку назвали «Інформаційний опір» за аналогією з рухом опору в окупованій Європі», - говорить Тимчук. Волонтерський Проект, довелося навіть залізти в скарбнички. Фінансова допомога ззовні надійшла лише один раз: кілька підприємців зібрали для проекту близько тисячі доларів, які група витратила на створення сайту.
З самого початку робота ІС будувалася на особистих контактах трьох координаторів - відставників. Вони спілкувалися з офіцерами в частинах, співробітниками медіацентрів Міноборони, розвідниками, прикордонниками. Відразу ввели принцип: анонімність і конспірація. Зараз ніхто не знає, скільки людей працює на ІС: координатори спілкуються зі своїми джерелами, яким довіряють, але не у курсі їх контактів. Новачків в групу не беруть, працюють тільки з тими, кого знають особисто. Щоб відсікати дезу, в ІС вибудували систему перевірки інформації, що її поширюють, тільки якщо вона підтверджується з трьох незалежних одне від одного джерел.
Як працює система, Тимчук пояснює на прикладі повідомлення про використання новітніх ПЗРК російського виробництва «Верба», з яких 6 червня над Слов'янськом збили літак АН-26. Ще до цього інциденту група отримала інформацію від двох джерел з місцевих про те, що в місто привезли «Верби». Повідомлення притримали до отримання доказів. Ними став збитий літак: у штабі ВПС у Вінниці повідомили, що АН підбили на висоті 4050 метрів, за технічними характеристиками на таку дальність стрільби здатна тільки «Верба».
Щоденні звіти «Інформаційного опору» в Facebook читають понад 160 тисяч осіб, причому тиждень тому їх було на десять тисяч менше. Тимчук каже, що в червні в ІС роботи поменшало. При РНБО нарешті створили інформцентр, спікер АТО Владислав Селезньов оперативно повідомляє про події в Донбасі, групі залишається тільки затикати інформаційні діри», якщо вони є. Зараз колишній військовий дозволяє собі спати по шість годин на добу, хоча ще недавно вдавалося відпочивати не більше двох-трьох годин. Він не виключає, що «Інформаційний опір» незабаром припинить діяльність, дублювати інформацію сенсу немає.
Ну, за люстрацію
Дмитро Тимчук запевняє, що в статусі волонтера працювати простіше, хоча учасників ІС спокушали високими постами: йому, наприклад, обіцяли звання генерала. Але він не вірить, що армію можна змінити зсередини. «Потрібен політичний процес, який стосувався всіх сфер суспільства. У нас постійно критикують - ось, в армії корупція. Так у нас всюди корупція. Якщо у лікаря купують лікарняний лист за 50 гривень, то це просто частинка загального явища, що ж дивуватися, коли за десять штук баксів пропускають колону бронетехніки?» - задає підполковник у відставці риторичне питання.
Підполковник переконаний: армії необхідна люстрація, адекватна робота контррозвідки, адже зараз Генштаб наповнений російською агентурою. Причому військових чиновників не обов'язково купують, у хід може йти елементарний шантаж. Поки не помітно, щоб цю проблему вирішували: деякі військові з великими зірками на погонах і сьогодні беруть участь у прийнятті рішень, при цьому їх імена фігурують в матеріалах розслідувань.
«Люди, які погубили армію і змусили її деградувати, не змінилися. Не можуть вони після Майдану за дві години повністю переформатуватися і тепер працювати в інтересах країни. Потрібна перевірка військових чиновників: що ви робили при Лєбєдєва, за Саламатіна, при Єжелі? Якщо є підстави, можна просто проводити ротацію, необов'язково відразу брати під ручки і починати катувати електрошоком, але, принаймні, відстороняти від оперативної інформації. Тримати таких людей на ключових постах, від яких залежать життя наших хлопців і успіх операції, - божевілля», - упевнений Тимчук.
Позитивні зміни, на його думку, в армії є, але лише до рівня батальйону, вище - виразних кадрових перестановок не видно.
