Продовження війни руйнівно і для України, і для Росії, і для ЄС
Розрахунок Кремля, подначивающего донецько-луганських сепаратистів у дні "російської весни", очевидно, вплинув на швидкоплинну кампанію. Її ключові елементи: сколихнути народні маси південно-сходу, підняти їх на боротьбу з "хунтою", організувати псевдонародні республіки, провести на швидку руку референдуми про незалежність, організувати конфедерацію "Новоросії" і почати переговори з Києвом про зміну зовнішньополітичного вектора або про визнання втрати південно-сходу. І все це густо замішати на економічному тиску, насамперед обваленні експорту.
Ставка на бліц, безумовно, сприяла кампанія по анексії Криму. На неї Захід відреагував розгубленістю і заявами про неприпустимість перегляду повоєнних кордонів у Європі.
І хоча отримання Москвою контролю над Кримським півостровом змінило баланс сил у Чорноморському регіоні, для глобальної економіки окупація Криму пройшла непомітно. Київ позбувся необхідності фінансувати дотаційний півострів. А для Москви витратити 2,5% загальноросійського бюджету на розвиток Криму не становить особливої проблеми. Враховуючи те, що на національну безпеку і оборону сьогодні сягає 22% федерального бюджету.
Однак це було в березні. Те, що збройний конфлікт в Донецькій і Луганській областях не вдалося вирішити за короткий проміжок часу, означає кардинальну зміну економічної диспозиції.
Україна. Спокійно: падаємо
Уряду Арсенія Яценюка поки не вдається покрити дефіцит платіжного балансу за рахунок зовнішнього фінансування
Для України тривалий збройний конфлікт смерті подібний. Мало того, що бойові дії ведуться на території держави і в ньому гинуть самі ініціативні та патріотично налаштовані громадяни, це ще й пряма дорога до економічного сепсису. Невипадково Міжнародний валютний фонд в аналітичних матеріалах, присвячених першому перегляду програми stand-by з Україною, говорить про песимістичний сценарій. Зокрема, експерти МВФ передбачають, що цього року країну очікує величезний дефіцит публічних фінансів. Тобто не тільки бюджету України, але і Пенсійного фонду, а також НАК "Нафтогаз України". За прогнозами МВФ, за підсумками 2014-го в разі реалізації песимістичного сценарію (тобто продовження бойових дій на сході) він складе 11,5% ВВП. Це, згідно закладеним прогноз розрахунками, близько $14 млрд.
Крім того, Україна відчуває значний відтік валюти. Як свідчать дані Нацбанку, за перші сім місяців року зведений дефіцит платіжного балансу становить $4,5 млрд. І це при тому, що країна в першій половині року практично не платила за газ, що імпортується (борг перед " Газпромом " становить $4,5 млрд). До речі, дані платіжного балансу показують, що, незважаючи на девальвацію, імпорт продовжує перевищувати експорт (на $2 млрд за січень - липень).
При цьому чисті надходження (тобто за вирахуванням виплат) від МВФ у 2014 році заплановані на рівні $3,7 млрд. Ще $5,3 млрд повинні надійти від інших міжнародних організацій, ЄС, національних урядів. Це говорить про те, що зовнішнє фінансування і близько не покриває подвійний дефіцит України. А саме це було ключовою позицією економічної концепції уряду Арсенія Яценюка. Інакше - неминучі бунти проти безробіття, холодних квартир і зростаючих цін.
Керівники самопроголошених республік на території Донецької та Луганської областей теж борються за лояльність населення. Очевидно, в їх інтересах налагодити хоч якісь елементи мирного життя, показавши, що при "народних республіках" теж можуть працювати органи соціального захисту, підприємства, банки.
"ДНР" і "ЛНР" території покинуло близько півмільйона економічно активного населення
Про те, як вирішувати цю проблему, Олександр Захарченко, який іменує себе "предсовміна ДНР", вже розповів. Він припустив обіг російського рубля на території "Новоросії". "Поки йде війна, про введення своєї валюти ми не думаємо", - заявив Захарченко. У свою чергу, території, не контрольовані київською владою, НБУ відключає від системи електронних платежів і обмежує завезення туди готівкових грошей.
Однак робота галузей економіки паралізується ще й дефіцитом трудових ресурсів, що ніколи раніше не було проблемою в Донбасі.
На територіях, підконтрольних "ДНР" і "ЛНР", згідно зі статистикою мирного часу, проживає близько 2,2 млн осіб. Як свідчать дані Управління верховного комісара ООН у справах біженців, з регіону виїхали 121 тис. осіб в Росію, ще 260 тис. - в інші регіони України. За неофіційними даними, кількість людей, що покинули бунтівні області, значно більша і становить не менше 500 тис. жителів - тобто виїхав кожен четвертий.
Переважно регіон залишають люди забезпечені, серед яких висока питома вага так званих синіх і білих комірців. Повернути їх на місця постійного проживання і переконати інших жителів регіону, що вони будуть мати можливість отримати робочі місця, - навряд чи здійсненне завдання для керівників "ДНР" і "ЛНР".
Росія. Умиротворення агресора
Економічні інтереси Росії пов'язані з санкціями, які накладають на Москву Сполучені Штати та Євросоюз. Однак ці обмеження, як правило, стосуються вузького кола осіб або впливають на довгострокові перспективи розвитку РФ. Тому всі три хвилі санкцій вважаються малоефективним засобом "умиротворення агресора". По-перше, тому, що не позбавляють населення і можливості підприємства розраховуватися в іноземній валюті ініціаторів санкцій - доларах і євро. По-друге, тому, що санкції не призводять до обмеження реалізації продукції ключовим сегментом російської економіки.
Видобуток вуглеводнів в РФ становить менше 10% ВВП. Але нафтогазова галузь приносить у федеральний бюджет 46% всіх доходів і дає до 80% всіх експортних надходжень.
Щодо газового сектору обмеження взагалі не вводяться - вони блокуються Європою. А нафтовий сектор буде відчувати наслідки таких санкцій лише у довгостроковій перспективі, оскільки введені обмеження на постачання технологій, а також середньо - та довгострокове закордонне кредитування галузі.
Якщо проаналізувати дані експорту, динаміку бюджетних надходжень та соціально-економічні показники, виходить, що конфлікт останніх місяців не чинив ніякого впливу на рівень життя середньостатистичного росіянина.
Чого ж тоді боїться Кремль? В осяжній економічній перспективі - двох речей.
Перша - відплив капіталу. Цей фактор розкладає російську економіку вже не перший рік. За даними платіжного балансу РФ, відтік капіталу (чистий ввезення/вивезення капіталу банками і підприємствами) з країни склав у першому півріччі 2014-го $74,6 млрд (у першій половині 2013 року було $33,7 млрд). Цей відтік лише наполовину покривається позитивним торговельним сальдо. А значить, золотовалютні резерви будуть поступово танути (правда, при такому темпі їх вистачить на десяток років). І головне - Росія буде все більше технологічно відставати від провідних держав світу. А її економічна модель розвитку, таким чином, втрачати залишки своєї привабливості як для власних громадян, так і для жителів суміжних держав.
Другий ризик - зброя більш скорострільна. Ескалація конфлікту, перетворення його з локального на регіональний, а в перспективі - загальноєвропейський, означає нову хвилю економічної кризи у Європі. А це не може не стати причиною світової кризи. Що неминуче спричинить стрімкий обвал цін на сировинні ресурси, в тому числі енергетичні. Досить згадати, не заглиблюючись далеко в історію, 2008 рік, коли нафтові котирування за лічені тижні впали з $147 до $40 за барель.
Для Росії, чий бюджет зверстаний виходячи з ціни, не нижче $93 за барель, це серйозний удар, який означає дворазове зниження доходів бюджету протягом декількох місяців.
Така ситуація вимагатиме секвестру витрат не тільки військові, але і соціальні потреби. У свою чергу, це нівелює ті переваги, які є у російських громадян у сфері соціального забезпечення. А саме вони були активно задіяні при пропаганді переходу півострова Крим під російський прапор.
Євросоюз. Страх холодної зими
Цікаво, що у Євросоюзу інтереси схожі з російськими. Вже у другому і третьому кварталах спостерігається рецесія в Німеччині, сповільнилися темпи зростання в інших провідних країнах ЄС. Європейський центральний банк 4 вересня був змушений знизити базові процентні ставки до рекордного мінімуму і оголосити про запуск програми кількісного стимулювання економіки. Щомісячний звіт міністерства фінансів ФРН прямо вказує на зв'язок між зниженням темпів економічного зростання в Німеччині і санкціями проти РФ, а також поглиблюється кризою в Україні.
Для Європейського союзу Росія є четвертим за значенням ринком збуту на планеті (після США, Китаю та Швейцарії) - туди відправляється 7% товарів, вироблених в 28 країнах - членах ЄС. І навіть якщо припустити, що Європа готова пожертвувати ємним східним ринком, то, як випливає із заяв єврокомісарів, вона панічно боїться зупинки постачання енергоносіїв з РФ цієї зими.
Отже, сторони конфлікту переконалися в тому, що перемогу в протистоянні здобуде той, хто виграє його економічно. Точніше, програє менше інших.
Може випадковий постріл відновити гостру фазу конфлікту? Навряд чи.
Якщо гаряча фаза відновиться, це буде означати, що як мінімум одна зі сторін знайшла для себе джерело мінімізації описаних вище ризиків.
