Хто говорить, що він герой, якому вдалося врятувати життя близько 400 людей, хто називає його зрадником і звинувачує батальйон у трагедії під Іловайськом. Що ж насправді сталося в серпні 2014 року, комбат "Прикарпаття" Віталій Комар розповів в інтерв'ю.
- Як ви вважаєте, з якої причини навколо батальйону, яким ви командуєте, стільки розмов?
- Я зараз особливо не можу нічого коментувати. Як ви знаєте, я перебуваю під слідством у якості підозрюваного. Можу лише розповісти в загальних рисах. Про звинувачення, які пролунали 7 жовтня, я знаю. Не можу тільки зрозуміти, з якої причини вони нас звинувачують у всьому, що тільки можна. Ми не були під Іловайськом. Наш штаб знаходився від нього десь у 70-80 км. Це було недалеко від Амвросіївки, там ми перебували близько двох місяців. Нам ніхто не ставив ніяких бойових завдань щодо Іловайська. Бійці були розкидані вздовж російсько-українського кордону по блокпостам. Їх весь час обстрілювали з мінометів і "Градів". Під час одного з сильних обстрілів блокпоста були знищені особисті речі та боєприпаси.
- Коли ви прийняли рішення відходити?
- Я звернувся з проханням до командування, коли майже не залишилося боєприпасів, щоб нас вивели, для того, щоб ми змогли їх поповнити і щоб нас переформували. Ми відходили на ротацію. 26 серпня ми були в Запоріжжі. 29 серпня надійшов наказ командувача рухатися далі в пункт постійної дислокації. Там ми здали зброю. Після цього нас відпустили на кілька днів на побивку додому. Потім всіх передислокували в Рівненську область.
- Вашому батальйону приписують втрату 14 БТР. Як ви це розцінюєте?
- Ні, слава Богу, БТР нам не приписують. У всякому разі, в офіційному порядку мене ніхто про це не питав.
- Як вас затримали?
- Мене викликали в якості свідка на допит в Одесу. Хоча, коли я туди їхав, думав, що може бути все. 3 вересня, коли я приїхав на допит, було винесено постанову суду, щоб мене посадити в СІЗО Одеси. Так мене затримали.
- Як до вас відносились?
- Камера була на двох. Був співкамерник, але ми з ним майже не спілкувалися. Співробітники СІЗО адекватно ставилися, нормально. Не було ні приниження, ні катування, ні звинувачень. Годували.
- Коли вас звільнили?
- Звільнили під заставу. Спочатку просили заставу 300 тис. гривень, але потім сума була знижена до 60 тис. гривень. Гроші вносив не я. Наскільки мені відомо, за мене вніс представник партії "Батьківщина". Забирав з Одеси голова Коломийської міської адміністрації. Привіз додому, до сім'ї.
- Як вас зустріли вдома?
- Тепло. Подробиці не буду говорити. Дружина Василина плакала. Але вона у мене все розуміє. Зустрічала однаково як з зони АТО, так і з СІЗО. Переживала, щоб я не голодував. Але вона зрозуміє, якщо я знову повернуся в зону АТО.
- Де було страшніше - в АТО або в СІЗО?
- Страшно і в АТО, і в СІЗО. Але в СІЗО страшніше. В АТО там зрозуміло, де ворог, а де друг. Зрозуміло, з якої причини ти там перебуваєш. Я готовий знову повернутися туди і нести службу по захисту Батьківщини.
- Після того, як випустили, вас ще викликали на допити?
- Так, адже триває слідство. Але у мене два адвоката, вони з об'єднання, яке допомагає учасникам АТО на волонтерських засадах. Грошей не беруть.
- Батальйон все ще на ротації? Відомо подальше місце служби?
- Ніякої інформації по нашому підрозділу поки що немає. Будемо чекати. Думаю, що всі чекають, якою буде судове рішення.
- Ви вивели з-під вогню близько 400 бійців батальйону, з-за цього потрапили під слідство. Бійці зараз вас дякують або лають?
- В основному, дякують. За те, що я їм життя зберіг. Але взагалі, це треба у них питати, нехай вони самі скажуть. Я не можу говорити за своїх підлеглих.
- Після того, як це сталося, минуло більше місяця. Ви пройшли через СІЗО і допити. Скажіть, якщо б ситуацію можна було б повернути назад, ви, пройшовши через такі випробування, як би вчинили?
- Я вчинив би так само. Одна справа, коли люди гинуть, виконуючи бойові операції. А інша - коли перебувають фактично під масованим обстрілом і їм практично нічим дати відсіч. У цій ситуації головним було зберегти життя людей. Думаю, Бог розсудить.
