У справі української льотчиці Надії Савченко, яку Тимошенко використовувала як політичний бренд для своєї парламентської кампанії, і без якої, скоріше всього "партія війни" опинилася б в аутсайдерах, відповідно не пройшла б до парламенту. Але саме завдяки Надії у Тимошенко і її російських партнерів з'явився шанс утримати фракцію-лобі в Раді восьмого скликання. Щодо візиту Тимошенко в Росію, можна спокійно прогнозувати, що у неї відбудеться неофіційна зустріч з президентом-агресором Володимиром Путіним, на якій обидва політики обговорять низку питань, в тому числі і внутрішньополітичні стратегії Тимошенко в Україні.
А саме:
Наскільки я розумію, візит офіційного представника держдепартаменту США Вікторії Нуланд в Україну пройшов небезуспішно, і крім консультацій про створення довиборного пропрезидентського альянсу демократичних сил, високий гість у рамках партнерської програми США і України, спільно з офісом Президента Порошенко, розробили стратегію введення політичного діалогу з РФ в ході міланського саміту. На моє переконання, результатом консультацій стала вимога українського лідера до Путіна про відвід військ РФ від кордонів нашої Батьківщини для комфортних обставин переговорів навколо пошуку механізмів мирного вирішення українсько-російського конфлікту у східному регіоні першої. Результат спостерігає весь світ, Путін пішов на цей крок, і відвів окупаційні війська в казарми. Майданчик для переговорів створено, тепер від сторін потрібна зосередженість на позитивному результаті переговорів. Але не варто забувати, що частина території Донбасу знаходиться під контролем збройних сепаратистів, які, на жаль, спираються на підтримку з боку мирного населення цих районів, і "мирні сепаратисти" у своїй меншості нав'язали свою ідею більшості проукраїнського населення, погрожуючи фізичною розправою. І питання про відновлення суверенітету і легітимної української влади в цих зонах - складний і тривалий політичний процес.
Відповідно, "Мирний план Порошенка" не в інтересах партії Тимошенко, тому що його реалізація (мир) гарантує президентському блоку створення конституційної більшості пропрезидентської коаліції після виборів, на яких виборець збільшить кредит довіри до Президента, і впливати на внутрішню політику, а тим більше лобіювати інтереси своїх російських партнерів в енергетичній сфері, "партія війни"-"Батьківщина" вже не в стані, перебуваючи в значній опозиційній меншості разом з десяткою "мажоритарників" від ПР.
Тимошенко і Путін, цілком можливо, будуть обговорювати питання збільшення представництва партії "Батьківщина" у Раді, а це можливо лише тоді, коли Юля отримає можливість використовувати антипрезидентську риторику в ході кампанії, посилаючись на "результат" міланських переговорів, і не виключено, що агітпроп Кремля допоможе їй в цьому, запустивши помилкові сигнали, про "здачу національних інтересів з боку українського уряду", не беручи до уваги позицію наших партнерів у Вашингтоні і Брюсселі. Сам же візит Тимошенко до Москви на суд - агітаційна вітрина, а до чого прийдуть Юлія Володимирівна і її "газовий партнер" Володимир Володимирович - стане відомо відразу після її повернення.
І останнє. Якщо ми, українці, хочемо вигравати, нам потрібно навчитися стежити за руками шулера. А останнім часом шулер лажає. Адже глядач прозрів.
Не забувайте, "здати національні інтереси" у влади немає бажання, адже Україна перестала бути об'єктом міжнародної політики. Сьогодні україна - повноцінний суб'єкт процесу. І тріумфальний візит Президента України Порошенка в Канаду і Вашингтона - цьому доказ.
