На посаду губернатора Донецької області, від якої відмовився негласний "господар" регіону Рінат Ахметов, Сергій Тарута прийшов в самий складний момент за всю, мабуть, її історію - у березні 2014-го.
Співвласник корпорації "Індустріальний союз Донбасу", володар статку в $2,126 млрд. (на 2011 рік, за оцінками журналу "Фокус"), Сергій Тарута був людиною не публічною і в рідкісних інтерв'ю говорив, що не прагне посісти місце в парламенті, ні в уряді, хоча ще в 2006-му в ЗМІ активно мусувалася тема можливого призначення на посаду голови Кабінету міністрів України.
Але на губернаторську посаду погодився, що здивувало багатьох, хто добре його знав, пояснивши свій вчинок бажанням захистити нашу країну, у якій закінчується україно-українська війна, де немає питань різниці в мовах і релігії, правих і лівих, де всі ми українці і маємо право на сильну і єдину нову Україну".
Однак у той момент війна на Донбасі тільки починалася - російсько-українська. Те, що це справжня війна, і Сергій Тарута, і жителі сходу України, і київська влада зрозуміли не відразу. Спочатку були тільки мітинги під російськими прапорами, потім почалися штурми адміністративних будівель під вигуки із натовпу з характерним російським акцентом. 6 квітня сепаратисти зайняли ще й будівлю Донецької обладміністрації, яку з тих пір відбити яке так і не вдалося. Втім, зробити це ніхто і не намагався - донецькі правоохоронці явно вели подвійну гру.
Сергій Тарута, самий інтелігентний та освічений з усіх донецьких губернаторів, називав цих людей "мирними протестуючими" і робив все, щоб протести не перейшли у збройний конфлікт. Він і сьогодні знаходить виправдання для тих, хто підтримав сепаратистів на псевдовиборах, вважаючи, що велика частина з них прийшла на голосування під погрозами втратити роботу або втратити посібників, інші ж помиляються, не маючи достовірної інформації про те, що відбувається насправді.
Він стверджує, що з війною втратив весь свій бізнес. А ось втрату губернаторського крісла пояснює тим, що був "незручний" київській владі. Хоча багато хто пов'язують його відставку з телеграмою, яку Тарута відправив Путіну до дня народження.
"Впевнений - ви запам'ятаєте цей рік. За цей час територія вашої країни як би збільшилася, а моєї - як би зменшилася. Це сталося через братовбивчї війни, що вилилася в море горя, сліз і болю. На жаль, вдалося посварити братні народи, вбити клин ворожнечі між сусідами, зламати родини", - написав він Путіну, закликаючи його зупинити війну.
Сергій Тарута, обраний до парламенту від одного з округів Маріуполя, вважає, що з залу засідань Верховної Ради у нього буде значно більше можливості допомагати Донбасу та Україні, ніж з губернаторського крісла.
Позиція губернатора на сьогоднішній день дуже збиткова для того, щоб він міг домагатися конкретних змін, необхідних регіону
- Сергій Олексійович, ви говорите, що втратили свій бізнес. А що придбали натомість?
- Україна придбала вільний Маріуполь та частину вільного Донбасу. Якби не зусилля моєї команди, вільна від терористів територія Донбасу була б набагато менше. Душу вклали, знання, досвід, встановили комунікації, з усіма, від кого залежить доля Донецької області.
- Якби не ваша відставка з поста губернатора, як і раніше, залишалися б на посаді або давно планували балотуватися у Верховну Раду?
- Я б все одно балотувався в парламент.
- Але ж війна триває. На відміну від нового губернатора, генерала Олександра Кіхтенка, який до того командував внутрішніми військами України, ви в Донецькій області - чоловік свій. За ці військові півроку вжилися в проблеми регіону, яких стає все більше. Ви просто втомилися?
- Позиція губернатора на сьогоднішній день дуже збиткова для того, щоб він міг домагатися конкретних змін, необхідних регіону. Ми відправили чимало законів у Верховну Раду і уряд, але лише через два з половиною місяці був прийнятий тільки один із них, решта ж взагалі не розглядаються. Поки я сидів у губернаторському кріслі, яке, втім, було "пересувним", оскільки з Донецька обладміністрації довелося переїхати в Маріуполь у мене практично не було можливостей для швидкого вирішення важливих питань. Всі мої запити і звернення розцінювалися як надто наполегливі, незручні. Але нам треба рятувати Донбас.
- Його зараз намагаються рятувати військові...
- Донбас - це не тільки окуповані території. Треба терміново прийняти пакет законів, які дозволять знищити корупцію, провести реформи і забезпечити привабливість інвестиційного клімату, щоб західні партнери могли відчути реальні зміни - як на політичному рівні, так і на фінансовому. Нам потрібно зробити це дуже швидко. Часу у нас зовсім мало. Зараз готується коаліційна угода, яку необхідно наповнити реальним змістом для вирішення нагальних проблем.
Текст телеграми Путіну. Сергій Тарута / Facebook
- Ваша відставка співпала в часі з днем народження Путіна, якого ви відправили не стільки вітальну, скільки викривальну телеграму. Він вам відповів?
- Не відповів. Мабуть, не сподобався йому мій текст.
- Під ним напевно підписалися б усі патріоти України. Але наш уряд, мабуть, його не оцінив...
- Я був "незручним" губернатором. Та я і зараз не дуже зручний. Я, наприклад, вважаю, що люди не зможуть любити владу, яка заявляє про те, що вони будуть позбавлені зарплат, пенсій, соціальних допомог.
- "Жодної копійки терористам", - коли прем'єр-міністр Яценюк всякий раз повторює цю загрозу, до терористів мимоволі зараховують себе і жителі окупованих територій, що залишилися без засобів до існування. Для того, щоб отримувати пенсію, потрібно її переоформити - у кожному з міст, підконтрольних українській владі. І банкомати "Ощадбанку" грошима заправляються. Пройшов бюрократичну процедуру - отримай пенсію. Але ж чимало людей, для яких далека поїздка з метою переоформлення пенсії просто фізично неможлива. Виходить, справа не в тому, що "жодної копійки терористам", а в тому, щоб покарати тих, хто залишився там?
- Є міста, в яких сьогодні, насамперед, з причини загрози життю, закриті відділення пенсійного фонду, управління казначейства. Не працює банківська система, хіба що "Ощадбанк", і то статус у нього напівофіційний. У цих містах у людей немає технічної можливості отримувати ці виплати. Що ж стосується таких міст як Донецьк, де працюють служби, там можна виплачувати людям гроші, і нам в ручному режимі вдавалося умовляти прем'єра, а іноді і президента, щоб ці виплати забезпечувати. У Донецьку, Макіївці цьому нічого не заважає. Потрібно тільки рішення уряду. Але оскільки мінські домовленості "ДНР" і "ЛНР" порушують, уряд вирішив адекватно відреагувати на це. Страждають при цьому найбільш незахищені верстви населення. Хоча є й ті, хто, отримуючи пенсію від України, продовжують працювати, приміром, у "правоохоронних" органах терористичних об'єднань "ДНР" і "ЛНР". Я вважаю, що виплачувати пенсії їм - це просто злочин.
Винні всі сторони, але, насамперед, ми - Україна, яка не змогла звільнити їх
- Війна за донецький аеропорт триває ось вже більше п'яти місяців. За цей час там загинули десятки військовослужбовців, кожен день гинуть люди і в прилеглих до аеропорту житлових районах Донецька. Варто його утримувати, по-вашому?
- Донецький аеропорт - це вже символ. Як та гора Карачун під Слов'янськом, за яку також йшли довгі бої. Але вона мала важливе стратегічне значення - як висота, що дає переваги в бойових діях. Донецький аеропорт - це теж приклад надзвичайного героїзму і професіоналізму наших військових. Я знаю багатьох хлопців, які стоять там на смерть, ми з ними часто зустрічалися... Їх мужністю Україна може пишатися. Але з точки зору стратегічної, як це було на Карачун-горі, я не бачу сенсу утримувати аеропорт. Людські життя набагато дорожче будь-якого об'єкта. Зі мною, впевнений, погодяться рідні тих, хто його захищає, і жителі сусідніх селищ. Хоча, розумію, що для багатьох це звучить не патріотично.
- Патріоти лають і Петра Порошенка за його мирний план, який вважають поступкою Росії.
- Мирний план - це завжди добре, якщо б тільки він виконувався. Спочатку він не був розписаний чітко, по пунктах. Російська сторона не забезпечила виконання цього меморандуму. Посилання на те, що бойовики їй не підкоряються, не обґрунтовані. Свою роль не виконала і ОБСЄ. Я кілька разів зустрічався з її представниками. Вони чесно сказали: "У нас є побоювання щодо безпеки наших співробітників". На що я їм відповів: "В Іраку адже ви забезпечували моніторинг. Що заважає підсилити команду спостерігачів тими, хто не боїться, і забезпечити їм безпеку?".
- Ви не раз заявляли про те, що єдина умова порятунку України - це відновлення кордонів з Росією, що, загалом-то, зрозуміло кожному. Якщо межа не на замку, значить, увійти може будь-хто. Увійти, в'їхати на танках і БТРах, привезти "гуманітарну" гречку, а вивезти розібраний на частини завод. Тепер межі з'являться, але вже в межах Донецької та Луганської областей, відокремивши українські міста від тих, що окуповані терористами. Як це буде виглядати?
- Я не військовий, але розумію так, що це будуть оборонні споруди, які вже створюються, там будуть знаходитися військові та прикордонники. Ну а далі - переговорний процес або прийняття рішень на вищому рівні, які можуть якимось чином змінити цей статус.
- А треба його міняти? Судячи з репортажів з Донецька, Луганська та інших окупованих міст, люди цілком свідомо прийшли на псевдовибори в "ДНР" і "ЛНР", радіючи можливості за одну гривню придбати мішок картоплі чи цибулі. Йшли голосувати під музику цілими сім'ями, як в старі радянські часи. Але в силу своєї, відомої всім, толерантності ви напевно знаходите для них виправдання. Так адже?
- Безумовно, ми зобов'язані знайти цьому пояснення. Хоча, думаю, що "картинка", що відображає велику кількість людей, і реальна картина розходяться. Я знаю, що було відкрито не так багато "виборчих" ділянок, що створювало видимість черг, які показували по російським каналам. Насправді людей було мало. Мені відомо, що їх залякували позбавленням якихось допомог, пільг, тим, що не візьмуть на роботу. В Маріуполь приїжджають торгувати на ринку жителі окупованих сіл. Вони про це розповідали.
Так що багато йшли під страхом, а не за бажанням. Хоча були і "добровольці", звичайно. Треба врахувати, що цим людям 24 години на добу промивають мізки російські телеканали, і реальної правди вони не знають. Хочуть, щоб був мир, але не розуміють, що миру не буде довго, якщо нічого не зміниться. Цих людей потрібно зрозуміти. Винні всі сторони, але, насамперед, ми - Україна, яка не змогла їх звільнити. Важливо, щоб керівництво Донецької та Луганської областей дбайливо ставилася до іншої думки.
- Сьогодні модно говорити про особливі донбаські ментальності. Ви згодні з тим, що вони все-таки є?
- Ця ментальність притаманна жителям будь-яких індустріальних анклавів, де, як у Донбасі, на 10 квадратних кілометрів площі концентрується величезна кількість важкої промисловості. Соціальні вибухи відбуваються тоді, коли погіршуються умови життя. З тими ж проблемами здавна стикалися і Європа, і США. Але без втручання Росії на Донбасі все було б інакше.
- Ви вважаєте, війну на Донбасі можна було запобігти?
- Тільки при одному сценарії - якщо б ми захистили Крим.
Втручання Ахметова нічим би не допомогло. У нього не було ні армії, ні такого впливу, що могло б змінити ситуацію
- Але всі знають, що на Донбасі був свій "господар" - Рінат Ахметов, і навіть незважаючи на його зусилля з надання гуманітарної допомоги жителям окупованих територій, багато хто не можуть пробачити йому того, що не захистив регіон.
- Втручання Ахметова нічим би не допомогло. У нього не було ні армії, ні такого впливу, що могло б змінити ситуацію.
- Це потім все вже далеко зайшло. Адже спочатку бігали по Донецьку п'ятсот неадекватних людей з російськими прапорами, обирали собі "народного губернатора" і ломилися в будівлю обладміністрації, куди їх, треба сказати, без особливого опору в кінцевому підсумку і впустили. Чому ви не розпорядилися про те, щоб їм відключили воду та світло?
- Для цього треба було знеструмити центральний район Донецька. У Слов'янську в будівлі адміністрації такі ж люди два місяці сиділи без світла і води, але це не заважало їм утримувати будівлю.
- Давайте уявимо, що ви не бізнесмен і не політик, а скромний учитель, у якого є єдина власність - квартира в Донецьку, яка дісталася від батьків. Він - патріот України, і, за своїм переконанням, не можете жити і працювати за законами терористів. Але навіть якщо в іншому регіоні робота знайшлася б і, учительської зарплати не вистачило б навіть на оренду житла. Як би ви вчинили на його місці?
- З середовища проживання, не сумісного з моїми принципами, де є загроза життю, поїхав би однозначно. Тому що дуже складно приховувати свої погляди. Сьогодні в Україні ефективний міністр освіти, він швидко реагує на звернення. Але допомогти можна тільки викладачам вузів, робота для них скрізь знайдеться. Що ж стосується шкіл, то ніякої альтернативи немає - школи в інші міста перевести неможливо, тому діти та вчителі, на жаль, втратять цілий навчальний рік.
- Рік, Сергій Олексійович? "ДНР" і "ЛНР", здається, окопалися надовго...
- Ми сподівалися на те, що Донецьк і більшу частину окупованих територій Донбасу звільнять ще в серпні, але тоді в Україну увійшла ще більша кількість російських військ, що почалося пряме вторгнення. Тепер усе залежить від переговорного процесу на вищому рівні. Я вважаю, що не всі можливості вичерпані - та позиція України повинна бути більш переконлива зі свого боку, допомога Заходу - більш ефективною.
На першому етапі, коли події на Донбасі гостро відчувала вся країна, був такий загальний гуманний порив взаємодопомоги. Потім він почав поволі осідати, мирний план сприяв тому, що і ставлення до проблем на Донбасі стало більше "мирним", спокійним. Програма допомоги переселенцям повинна була бути прийнята вже давно і негайно. Але швидкість реакції держави на проблеми людей, які чекають допомоги, не адекватна ситуації.
