Дорогі росіяни!
Я йду.
Сьогодні я в останній раз звертаюся до вас, як президент Росії, з новорічним привітанням.
Я багато разів чув: Він будь-якими способами буде триматися за владу, і в третій раз, і четвертий, і п'ятий. Це - брехня. Я прийняв інше рішення.
Йду раніше покладеного терміну. Ну, не триматися ж мені за владу ще чотири роки, доживаючи до ганьби, щоб люди взагалі перестали мені вірити? Бачачи свій величезний рейтинг, я зрозумів: головну справу свого життя я зробив. Я повернув Росії її безпросвітне минуле, як і обіцяв.
Так, я вам брехав, причому, нещадно, і це приносило мені єзуїтське задоволення дивитися, як ви приймаєте мої божевільні витівки за чисту монету. І я перетворив і вас, і всю країну в опудало і посміховисько, над яким всі просто сміються.
Я не використовував нафту і газ для поліпшення вашого життя. Я погубив науку, освіту і медицину, але це лише окреслило незламність наших фундаментальних принципів, які, на жаль, не привели нас до лідерства у світі. А я ж так хотів стати Володарем кілець. Але щось обломилося.
Я хочу попросити у вас пробачення за те, що багато наших з вами мрій не збулися. Я бездарно витратив наш стабілізаційний фонд, на який було стільки надій. Але мені не шкода ні підводний човен Курськ, ні нашу країну Росію, які так не везуче потонули. Так в історії буває, що зникають навіть цілі імперії. І ми зникнемо.
Я прошу вибачення за те, що не вдалося одним махом склеїти СРСР і перетворити її в слухняне майбутнє, щоб потім підпорядкувати нам весь світ і зробити його російським.
Я сам в це вірив. Здавалося, одним ривком ми все здолаємо. Відіжмемо Крим, заберемо назад наш Донбас. Потім Прибалтику і Східну Європу, які завжди належали Великій Росії. Але одним ривком не вийшло.
Тому що навколо нас одні вороги. Для боротьби з ними я виростив 10 мільйонів службистів під керівництвом кооперативу «Озеро» і витратив трильйони на армію і озброєння.
Але чомусь так вийшло, що тепер ми не маємо ні трильйонів, ні армії, ні зброї. Ми досі шукаємо ці трильйони і не можемо їх знайти. Ні в амфорах, за якими я пірнав, ні в журавлів, на яких літав.
В чомусь я виявився занадто наївним, сподіваючись на те, що багато партнерів на Заході, отримавши від нас величезні хабарі, будуть нам вірні. Але вони нам змінили, повернулися до нас спиною і навіть придумали якісь санкції, які ми недооцінили, а зараз бачимо, що нам настав повний кінець.
Багато наших співвітчизників загинули в нерозважливих війнах, які я затіяв з усіма навколо, особливо молоді хлопці. Причому, вони загинули ні за що. Ну, значить, самі винні.
Хоча я хочу, щоб ви знали. Біль кожного з вас відгукнулася болем у моєму серці. Безсонні ночі, болісні переживання: що треба зробити, щоб людям хоча б трішки жилося легше і краще? Не було у мене більш важливого завдання.
І я стільки років морочив вам голову, завівши вас в непрохідне болото, як Іван Сусанін. І вибратися звідти вже не вдасться нікому. Така я людина.
Я втратив сім'ю, від мене пішла дружина, мене прокляли діти, я навіть не знаю, чи є у мене онуки. Я думав, що від усіх цих негараздів мене врятує ботокс, але про це всі дізналися, і іронізують з мене.
А пластичну операцію для невпізнання все ж доведеться робити. Тому що, незважаючи на всі мої прохання про прощення, ви можете мене і не пробачити, особливо коли мене лякають судом в Гаазі. І як я тоді безслідно сховаюся?
Я йду. І станом певної хвороби, і за несподіваного міжнародного ігнорування, і по тому, що я накоїв за 15 років. Нехай мені на зміну прийде нове покоління тих, хто зможе зробити більше і краще. Хоча перегнати мене по накопиченому особистому капіталу вже не вдасться нікому, навіть Біллу Гейтсу.
Прощаючись, хочу сказати кожному з вас: будьте щасливі, живі, здорові, і закінчите цю війну з Україною без мене. Вибирайте собі в президенти кого хочете і як хочете. Це і є та сама демократія, на яку я поклав... життя, і яку завжди захищав від вас.
Червону кнопку я забираю з собою, щоб ні в кого у світі більше не залишалося спокуси її натиснути. Крім мене.
Головне, я зрозумів, що треба йти на піку популярності. Саме так кажуть мої радники, і саме так мені настійно рекомендують керівники великих держав світу.
Я йду з відчуттям виконаного обов'язку. Не згадуйте мене лихим словом. І через те, що по нашій традиції, до Нового Року треба дарувати подарунки, я дарую вам найдорожчий подарунок: Я йду.
З Новим роком!
...(знайдено на президентській дачі, в секретному файлі, і не треба питати у всіх підряд - фейк чи не фейк, звичайно не фейк, взагалі, яка різниця)", - пише Співаковський.
