Для України це шанс зміцнити свої позиції в регіоні
У другій половині грудня Київ по черзі відвідали президенти Білорусі і Казахстану Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв. Ще недавно гарячі прихильники Євразійської інтеграції, голови пострадянських держав тепер зібралися в країні, яка протистоїть амбіціям Росії.
Якщо з Білоруссю вдалося домовитися лише про мовлення на її території українського Першого національного телеканалу, то з Казахстаном були підписані угоди про спільні космічних проектах, "відновлення військово-технічного співробітництва в повному обсязі" та постачання казахського вугілля в Україну.
При цьому відгуки Лукашенка і Назарбаєва про "старшого брата" відрізнялися надзвичайною різкістю. Президент Казахстану, повернувшись на батьківщину, сказав: у тих, хто будує Радянський Союз, "мізків немає". Нагадаємо, нещодавно Володимир Путін назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою. А Лукашенко оголосив російські обмеження на поставки білоруських товарів "дурними і безмозкими".
Що Мінськ і Астана шукають в Україні?
Білорусь і Казахстан можуть керуватися трьома причинами для того, щоб налагодити відносини з Україною.
По-перше, ці країни бачать у відносинах з Україною противагу потенційної російської загрози. Білорус Аляксандр Альошка, науковий співробітник Школи соціальних досліджень у Варшаві, запевняє: "Події в Україні до божевілля налякали Луку (Олександра Лукашенка). Стало ясно, що якщо РФ здатна на анексію і вторгнення, то з Білоруссю, якщо потрібно, грати не будуть".
По-друге, пострадянські лідери сподіваються на Україну як на посередника в комунікації з Заходом. Підтримка Білоруссю України не може бути не поміченою на Заході - це не тільки дипломатичні зусилля, але і сприятливий режим для українських товарів, поставки палива і навіть співробітництво у сфері розвідки, перераховує Альошка. Все це створює сприятливий фон для того, щоб останнього диктатора Європи, як ще недавно називали Лукашенко, почали сприймати в якості нового союзника в приборканні Росії.
Про те, що Лукашенко намагається переконати Петра Порошенка замовити за нього слово серед західних лідерів, на одному з телеефірів заявив російський опозиційний політик Борис Нємцов.
З цією ж метою Назарбаєв раптово взяв на себе роль посередника у мирному врегулюванні конфлікту між Росією і Україною - саме після поїздки в Астану 6 грудня французький президент Франсуа Олланд здійснив блискавичний візит до Москви, щоб поговорити зі своїм російським колегою Володимиром Путіним в аеропорту Внуково.
І по-третє, Україна цікавить Назарбаєва і Лукашенка як торговий партнер, якого треба цінувати, адже досі експорт їх країн був великою мірою орієнтується на Росію.
Директор центру соціально-економічних досліджень CaseУкраина Дмитро Боярчук упевнений: "Після такої агресії все більш слабкі "брати і сестри", які знаходяться навколо Росії, будуть намагатися врахувати цей ризик".
Але експерт попереджає - дійсно різка відмова членів СНД від торгівлі з Росією можливий лише у випадку хворобливого краху російської економіки. Без цього залежність Білорусі і Казахстану від ринку "старшого брата" не ослабне.
Є й інші лідери
Не тільки Україна може в даний момент претендувати на роль регіонального лідера. По сусідству є більш розвинені великі держави.
Наприклад, сусідня Польща. Економіст і викладач Київської школи економіки Володимир Дубровський нагадує - навіть якщо Україна зможе наздогнати її за темпами економічного розвитку, то ця країна все одно залишиться економічним гігантом порівняно з Україною. Зараз польський ВВП на душу населення становить $21 903, в той час як український - $7 374.
Але навіть щоб рости в унісон зі своїм більш успішним сусідом, українцям доведеться провести цілий ряд непростих реформ і успішно протистояти російській агресії.
Правда, в України є одна велика перевага: спільне минуле з колишніми радянськими республіками, яке впливає на багато аспектів, починаючи від менталітету і закінчуючи шириною колії.
Тому якщо в нашій країні вдасться вибудувати успішну і конкурентну соціально-економічну модель, це зробить Україну привабливим прикладом для колишніх сусідів по СРСР і значно полегшить ділову взаємодію між країнами з загальним колоніальним минулим. "Якщо це вийде, то ми побачимо той же ефект, що Західна Німеччина для східних німців", - пояснює Дубровський.
Правда, ФРН в свій час досягла свого завдяки значним витратам США і країн ЄС. Богдан Яременко, голова правління благодійного фонду "Майдан закордонних справ", сумнівається, що Захід готовий зараз надати Україні настільки серйозні ресурси, як це було у випадку з Планом Маршалла.
Дипломат впевнений, що Україну будуть примушувати до того, щоб реформувати себе і знаходити для боротьби і розвитку власні ресурси. І тут для успіху потрібна не тільки допомога Заходу, але і бачення подальшого розвитку власної країни, без якого нашим сусідам буде просто незрозуміло, навіщо слідувати за державою без чіткої стратегії власного росту. "Ми повинні зробити все самі. Іноземці за нас цього не зроблять", - резюмує Яременко.
