Цiни на нафту на свiтових ринках впали удвiчi - до 60 доларiв за барель. Позитивний ефект вiд цього вже вiдчули жителi європейських країн.
За останнi чотири мiсяцi вартiсть високооктанового бензину зменшилася у Болгарiї на 14,43%, в Угорщинi - на 13,32%, Польщi - на 12,05%, Нiмеччинi - на 22,68%, Литвi - 12,08%, Румунiї - 15,21%, Iспанiї - 14,29%, Францiї - на 12,3%.
А от в Українi все навпаки. Попри зменшення вартостi "чорного золота" цiна пального лише зростає - лiтр А-95 (звичайного) продають на АЗС по 17 - 18 гривень.
Пiдвищення цiн нафтотрейдери обгрунтовують стрiмким зростанням курсу валюти. Мовляв, воно "з'їдає" те подешевшання, що вiдбулося через зниження цiн на нафту. Але чи це справдi так? Що нафтотрейдери закладають у цiну пального?
-- Станом на 19 грудня тонна литовського ("Орлен") бензину А-95 (1333 лiтри) на українсько-бiлоруському кордонi коштувала близько 640 доларiв. Це на 70 доларiв менше, нiж за тиждень перед цим, - розповiдає експерт ринку Iван Матковський. -- Варто додати, що це офiцiйна вартiсть для оптових покупцiв. Але за якою цiною купують нафтопродукти такi гiганти iмпорту, як "ВОГ Трейдинг" (заправки "WOG") чи "ОККО-Бiзнес" (заправки "ОККО"), широкiй громадськостi невiдомо. Напевно, пропозицiя для них ще привабливiша. За цю тонну нафтотрейдер платить 198 євро акцизного податку i 20% ПДВ. За таких умов лiтр А-95 мав би коштувати не бiльше, анiж 12 гривень.
Ну, додамо сюди ще вартiсть транспортування до АЗС i затрати на функцiонування роздрiбної мережi. Виходячи з наведених розрахункiв, бензин марки А-95 мав би коштувати в Українi не бiльш як 90 американських центiв. Тобто при офiцiйному курсi 15,85 грн./дол. цiна повинна становити 14 гривень за
лiтр, а не 17 -- 18, як тепер.
-- Тобто, 3 - 4 гривнi -- це додатковий прибуток нафтотрейдерiв?
-- Виходить, що так. Тут доцiльно, на мою думку, казати про "змову нафтотрейдерiв", що є на українському ринку, коли пiд час iнфляцiї вони штучно пiдвищують цiну на нафтопродукти, обгрунтовуючи це падiнням валюти. В умовах, коли зростає цiна на нафтопродукти i це б'є по кишенi населення, нафтотрейдери могли б
складовою цiни ставити мiнiмальний заробiток. Натомiсть цього аж нiяк немає. Їхнi прибутки становлять навiть 30% вартостi пального!
Тобто, нафтотрейдери мають шаленi доходи зi своєї дiяльностi. Наприклад, згiдно з iнформацiєю iнтернет-ресурсу "Insider", доходи "ВОГ Трейдинг" i "Пром-Газ-Iнвест" (група "WOG") у 2013 роцi становили понад 20 млрд. грн. Доходи бiзнесу Вiталiя Антонова, власника концерну "Галнафтогаз" ("ОККО"), -- майже 15 млрд. грн.
-- Чому пальне, вироблене в Українi, продають на заправках лише трохи дешевше, анiж iмпортне, ще й в обмежених обсягах?
-- Справдi, цiна на нафтопродукти, виготовленi на нафтопереробному заводi в Кременчуцi (ПАТ "Укртатнафта"), мала б бути значно нижчою, нiж на нафтопродукти iмпортного походження. З цiєю
компанiєю скооперованi АЗС бренду "Укрнафта", "ANP" i "Авiас". Вони прив'язанi до валюти тiльки в частинi сплати акцизу, натомiсть пальне виготовляють з вiтчизняної нафти. "Укртатнафта" могла б диктувати цiну на нафтопродукти i змушувати нафтотрейдерiв зменшувати свої прибутки. Натомiсть вiтчизняний виробник пiдганяє свою цiну до рiвня, яку встановлюють нафтотрейдери. Антимонопольний комiтет тут бездiяльний, тому цiна на пальне - неконтрольована на ринку.
-- Чи багато пального завозять з-за кордону?
-- За 10 мiсяцiв цього року в Українi було виготовлено, згiдно з офiцiйною статистикою, 462 тисячi тонн бензину i 666 тисяч тонн дизельного пального. Споживання ж становило 7,16 млн. т. Тут неважко порахувати рiзницю, яка "приїхала" до нас iз сусiднiх країн - 80% усього споживання паливних матерiалiв. Лiдерами
постачання бензину марок А-95, А-92 є Бiлорусь, Литва, Польща та Румунiя, дизельного пального - Бiлорусь та Росiя. Солярку до України привозять навiть з Iзраїлю та Грецiї.
-- Чи слiд очiкувати подальшого зростання вартостi нафтопродуктiв на нашому ринку?
-- Усi, хто їздить за кордон, спостерiгають за падiнням цiн на пальне в Польщi, Угорщинi, Румунiї. На фонi
загальної кризи в державi зростання цiн на пальне викликає багато негативних емоцiй i запитань.
Звiсно, про валютний чинник треба пам'ятати. Пальне в Українi переважно iмпортного походження, тобто з-за кордону. Тi фiрми, що привозять його для продажу в Українi, розраховуються валютою. Отже, цiна прямо прив'язана до зростання валюти, i що вища цiна долара чи польського злотого, то дорожчими для нас будуть бензин чи солярка.
Але слiд сказати, що закупiвельнi цiни для нафтотрейдерiв також зменшуються з падiнням цiни нафти на ринку країни-експортера. Про що вони, звичайно, мовчать. Падiння цiни на нафту у свiтi має робити дешевшими нафтопродукти, якi виготовляють на нафтопереробних заводах. Але в нас є одна бiда - слабка
держава, некомпетентнi люди в контрольних органах. Тому продавцi бензину й живуть за своїми правилами.
* До речi
У 1991 роцi потужнiсть української нафтопереробки становила понад 51 млн. т нафти на рiк. Це було в п'ять (!) разiв бiльше, нiж потребували українцi. Однак в останнє десятилiття галузь повнiстю занепала. Iз шести нафтопереробних заводiв працює тiльки один - у Кременчуцi. Заводи в Дрогобичi, Надвiрнiй, Херсонi,
Лисичанську та Одесi зупинили свою роботу.
