Хто впаде першим? І якщо тактично в України набагато більш сумні перспективи, то стратегічно - у неї значно більше шансів. Безумовно, якщо Україна буде реально змінюватися і розвиватися. І тут знову час виступає як метою, так і ключовою відмінністю двох світів, які зіткнулися на сході України.
Метафорично в Донбасі майбутнє бореться з минулим. Та частина України, яка бореться за своє майбутнє, ніяк не може погодитися на повернення в давно протухле псевдо-радянське минуле. Але і розлучитися з цим минулим не вдасться без внутрішньої трансформації і радикальних рішень.
Головний зовнішньополітичний ресурс Путіна зараз - це страх.
Принципова помилка України в позиціонуванні себе по відношенню до Європи - в очікуванні допомоги і виступ як жебрака. Безумовно, допомога Україні потрібна, але в даний момент Україна і з кожним днем погіршення ситуації на Донбасі все більше стає першим, якщо не останнім фронтиром Європи перед вторгненням «варварів зі Сходу». І це вже завдання української дипломатії, так і прихильників України: донести таку просту думку до європейської масової свідомості. Тому що всі спроби втихомирити диктатора сьогодні призведуть лише до збільшення кількості жертв завтра.
Страх - головний зовнішньополітичний ресурс Росії
Путін продовжує діяти за класичним бандитському принципом. Він постійно підвищує ставки. На кожному етапі, а особливо в безвихідних ситуаціях, він збільшує рівень насильства і небезпеки. До речі, за такою ж логікою діяв і режим Януковича у відповідь на протести (що ще раз вказує на адресу його радників і режисерів) рік тому.
Чому підписання чергового припинення вогню нічого не вирішить?
Путін, як типовий терорист, намагається обміняти заручників жителів Донбасу на взяття в заставу всієї України. Давайте на мить уявимо, що Україна погоджується на припинення вогню. І що, завтра припиняться обстріл і тисячі бойовиків розійдуться по домівках? Навіть якщо піти на всі поступки терористові Путіну сьогодні, завтра точно так само почнуться обстріл Маріуполя, Харкова, Запоріжжя. І так до повного торжества кладовища «російського світу».
Тому питання «що робити з Донбасом» не має простої відповіді. Заморозити ситуацію? Або «нав'язати» незалежність ДНР? З одного боку, Донбас зараз перетворився в гирю, яку обидві сторони будуть намагатися скинути на когось іншого. А з іншого - там в заручниках тисячі українських громадян.
Але і продовжувати війну Росії не так просто. Саме тому вона буде шукати способи затягнути ситуацію і скинути максимум негативних наслідків на Україну. Приміром, нав'язати їй необхідність підтримувати життєдіяльність бойовиків і відбудовувати зруйнований Донбас.
А тим часом зусилля просто будуть перенесені з донецьких полів на розхитування і без того хронічно хворого організму української держави.
На жаль, потрібно розуміти, що для Путіна компроміс неможливий. Для нього піти на компроміс - це означає показати слабкість і здатися. Крім того, для нього нормальне положення речей виключає саму можливість тієї майбутньої України, за яку вже рік борються українці.
Тому, переговори потрібні, якщо вони допоможуть врятувати бодай одне життя, але чекати від них радикальних змін ситуації не варто. Але Україні важливо виграти час для реального оновлення країни і вичищення старих еліт, які й привели її в такий стан.
