Багато ключові фігури Майдану зараз займають важливі посади в державі і вирішують долю країни. Ким вони були до революції і ким стали після неї.
Відеооператор Парасюк
Найбільше запам'ятався емоційним виступом на сцені 21 лютого. Багато хто вважає, що саме слова Володимира Парасюка дали поштовх втечі екс-президента Віктора Януковича:
"Я говорю від своєї сотні, де є мій батько, який приїхав сюди: якщо ви завтра до десяти годин не виступите з заявою, щоб Янукович подав у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю, я вам клянусь!"
Випускник львівського вишу, до Майдану Парасюк займався зйомкою відео і свят на замовлення. В активістах опинився не випадково. Як він сам зізнавався в інтерв'ю журналістам, отримав військову підготовку "у хороших таборах різних організацій, які навчали духу українства". Зокрема, навчився рукопашного бою та стрільби.
З початком АТО Парасюк набув батальйон територіальної оборони "Дніпро", де став командиром 4-ї роти. Був поранений, потрапив у полон. Імідж революціонера і воїна дозволив йому перемогти на виборах в Раду по мажоритарному округу № 122 Львівської області. Його називають одним із самих завидних женихів в українському парламенті.
Різноробочий Гаврилюк
Стати легендою Майдану уродженцю закарпатського села - простому різноробочому Гаврилюку допомогло мучеництво. Ролик, де бійці спецназу МВС принижують голого чоловіка з характерним "оселедцем", облетіла весь світ. Історія замовчує, чому Гаврилюку не пришили "справу", оскільки затримали його як учасника заворушень і влучного метальника "коктейлів Молотова". Отримавши свободу, він відразу став героєм і особою протестного руху. Із задоволенням роздавав інтерв'ю і навіть посварився через це з побратимами з 4-ї сотні самооборони Майдану, які звинувачували його в "зірковій хворобі". Однак почуття міри він все-таки не втратив, що дозволило йому пройти в Раду з іміджем істинного представника українського народу. До честі Гаврилюка, він не приховував, що до законотворчості не має ніякого відношення, що робити - не знає, але "хороший чоловік у всьому розбереться".
Філолог Ярош
Лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош виник буквально з нізвідки і за лічені дні став однією з ключових фігур революції. Загони Яроша стали військовою силою Майдану, головними супротивниками силовиків. На відміну від перших учасників мирних протестів, "Правий сектор" емоції на Асоціацію з ЄС не витрачав, а відразу заявив, що має намір "здійснити національну революцію і скинути цей режим".
До Майдану філолог Ярош був маловідомий як один із засновників "Тризуба", на базі якого згодом створили "Правий сектор". Майже рік працював помічником народного депутата, а нині глави СБУ Валентина Наливайченка.
Після Майдану біля Ради шикувалися мітинги з плакатами "Ярош - наш президент", але на виборах він набрав всього 0,7% голосів.
Формально "Правий сектор" не підпорядковується нікому. Створені ним добровольчі батальйони не входять ні в одну воєнізовану структуру. За лаштунками ж політики кажуть, що Ярош продовжує виконувати вказівки свого колишнього шефа. Але при цьому показово знаходиться в контрах з Аваковим, якого "праві" звинуватили у вбивстві свого активіста Сашка Білого.
Історик Парубій
Він - один з найбільш яскравих ораторів, комендант Майдану і керівник загонів самооборони. В ніч з 21 на 22 лютого, незважаючи на підписані Януковичем і лідерами опозиції Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні, загони Парубія взяли під контроль урядовий квартал.
З 27 лютого по 7 серпня 2014 року був секретарем РНБО і одним з ініціаторів Антитерористичної операції на сході України. 4 грудня був призначений першим заступником голови Верховної Ради.
За освітою історик, брав участь в археологічних експедиціях. Громадську діяльність розпочав з участі в молодіжній організації "Спадщина". До розпаду СРСР брав участь в антиурядових виступах, у 1989 році навіть був заарештований за організацію несанкціонованого мітингу. Політична кар'єра Парубія почалася з депутатства у Львівській облраді і створення поряд з Олегом Тягнибоком Соціал-національної партії, яку потім перейменували в "Свободу". Активний учасник помаранчевої революції, Парубій вступив на головну сцену Майдану в статусі народного депутата.
Фінансист Кубів
Комендант столичного Будинку профспілок з 12 грудня 2013 року був народним депутатом від "Батьківщини", заступником голови комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
За словами самого Кубіва, "фінансова служба Майдану", яку він очолював, отримувала від 180 до 350 тисяч гривень щодня з добровільних пожертвувань.
Майдан для коменданта закінчився призначенням на посаду голови Нацбанку, а для українців ознаменувався кінцем стабільного курсу гривні. У кріслі голови НБУ пробув до 19 червня 2014 року. На час зник з політики, поки не був обраний депутатом Верховної Ради за списком Блоку Порошенко.
Актор Нищук
Актор театру і кіно "голос" помаранчевої революції Євген Нищук на Майдані став модератором сцени.
На думку німецького політолога Андреаса Умланда, саме Нищук зробив бойовий клич Української повстанської армії та гасло українських націоналістів "Слава Україні! Героям слава!" головним девізом протестного руху на Майдані.
27 лютого 2014 року Нищук був затверджений на посаді міністра культури України.
Головне досягнення - заборонив показ в Україні деяких російських фільмів, у тому числі "Піддубний" і "Біла гвардія".
Активістка Чорновіл
Разом з козаком Гаврилюком Тетяна зарахована до жертв режиму і головним особам Майдану. Популярність придбала 25 грудня 2013 року, коли її жорстоко побили на автотрасі під Києвом. До цього мала відносну популярність як співробітниця ЗМІ, учасниця епатажних акцій проти корупціонерів.
З березня по серпень 2014 року Тетяна Чорновіл була уповноваженим уряду України з питань антикорупційної політики, але так і не була легалізована в цій посаді.
З початку АТО активно підтримувала бойові дії на сході України, а в серпні минулого року втратила в них чоловіка - Миколу Березового, бійця батальйону "Азов".
На виборах 26 жовтня 2014 року обрана депутатом Верховної Ради за партійним списком "Народного фронту" (під другим номером).
