15 слів і виразів для спілкування з новою політичною елітою країни
Представники Грузії в коридорах української влади - тренд сезону. Учасники опитування розповіли, які фарби у політичну палітру України можуть додати грузинські реформатори, і кого ще варто було б залучити для роботи в органах влади.
Рауль Чілачава - молодший, автор і ведучий програми "Дві кінські сили"
- Я погано знайомий з грузинським політикумом. Але можу сказати, що діяти вони будуть швидко і жорстко. Якщо дадуть. Якщо не дадуть - не посоромляться провести прес-конференцію і опублікувати все з прізвищами. Вони тут не в темах і не в схемах. І підкупити їх буде дуже складно. У Міші Саакашвілі в Грузії кличка - Армагеддон. Чувак реально без гальм і вміє працювати на результат.
Що об'єднує українців і грузинів, так це залишки совкового менталітету і завищені очікування від держави: держава має, держава зобов'язана і т. п. Президент України, по суті, виконує функції парламентера між олігархатом і народом. У Грузії багато чого вдалося саме з-за того і завдяки тому, що на самому верху прийняли рішення все міняти.
Вахтанг Кіпіані, журналіст
- Всі кращі представники Грузії вже тут, це стосується і Екі Згуладзе, і Давида Саквалеридзе, і всіх інших. Шкода, що Україна так і не змогла скористатися знаннями Кахи Бендукідзе, який помер. І ще в новій владній команді був би до місця Вано Мирабишвили, колишній міністр внутрішніх справ Грузії, але він зараз у в'язниці, куди його посадив нинішній пропутінський режим. Що стосується національних рис, то всі ці грузини швидше живе спростування рис, які зазвичай приписують грузинам: кажуть, що грузини корумповані, несистемні, ледачі. Ці хлопці спростовують такі твердження своєю роботою у грузинської влади. Вони просто інопланетяни. Вони націлені на результат і розуміють, що фронт боротьби за Грузію зараз відбувається в тому числі і в Україні. Так що вони свого роду інтернаціоналісти. І вони не привнесуть в українську політику нічого, крім вже перевірених у Грузії технологій і націленості на результат.
Рауль Чілачава - старшийпрофесор, доктор філологічних наук, дипломат, поет, перекладач
- Грузини, які прийшли в українську владу, як мені здається, не такі вже яскраві носії грузинських національних рис. Вони представники молодого покоління, вихованого в дусі західного бюрократизму і педантизму, і тому будуть працювати професійно, не підкреслюючи свою національну приналежність.
Чесно кажучи, я б не рекомендував нікого. Причин три. По-перше, щоб рекомендувати кого-небудь, треба знати його досконало. Такими знаннями про нинішніх грузинських політиків не маю. По-друге, боюся, що якщо не виправдаються підвищені сподівання, які покладають на грузинів президент і значна частина українського суспільства, може бути зіпсований імідж не тільки конкретних грузинських функціонерів, залучених в українську політику, але й грузинських реформ у цілому. По-третє, вважаю, що зараз у Грузії відчутна нестача високопрофесійних кадрів і у неї просто немає ліміту для їх експорту.
Марго Ормоцадзе економічний оглядач
- Зміни в суспільстві на краще залежать не від національності керівників, а від доброї волі всіх учасників системи.
Грузія сама пережила досвід війни і досвід допомоги біженцям. Наприклад, мого дідуся в 1993 році, під час війни в Абхазії, розстріляли в Сухумі за те, що він був грузином.
Абхазія стала величезною трагедією для грузинів у всіх країнах світу і для всіх національностей, які жили в Грузії. Багаторічний досвід співпереживання біді ближнього як раз зараз має бути імплементований в Україні для підтримки постраждалих біженців з Донбасу.
Заза Буадзе сценарист і кінорежисер
- Ті грузини, які зараз запрошені допомогти Україні, в першу чергу принесуть свої знання і неоціненний професійний досвід. А що стосується національних черт, це, напевно, творче ставлення до справи і азарт.
З сьогоднішнього грузинського істеблішменту, на жаль, нікого порадити не можу. Сьогоднішній грузинський уряд за два роки довела свою повну некомпетентність. З колишніх, тобто з так званої реформаторської команди Саакашвілі, мені, звичайно, ближче гуманітарна сфера, в якій більше розбираюся. Колишній міністр культури Грузії Ніколоз Руруа та керівник Національного кіноцентру Грузії Тамара Татишвили домоглися того, що Грузія сьогодні член такої організації, як "Еуримаж". Українському кіно, яке, вірю, зараз на підйомі, таке членство потрібно як повітря. Грузинський досвід і лобі в європейських організаціях їм допоможе в цій справі. Під крилом того ж міністерства культури творило великі справи Національне агентство з охорони пам'яток культурної спадщини під керівництвом Ніколоза Вачеишвили. Це великий фахівець європейського рівня з унікальним досвідом. Такий досвід також згодився б Україні. Війна не вічна. Скоро настане час збирати каміння.
