Такі різні податки на зарплату: Україна - розвинені країни. Практично у всіх економічно розвинених країнах основну частину податкового навантаження на зарплату становить прибутковий податок, а не соцвнески, як в Україні

Одним із законів, прийняття яких входило в число умов надання Україні розширеного кредитування МВФ, був закон, спрямований на зменшення навантаження на фонд оплати праці, покликаний сприяти легалізації зарплат.

Питання податкового навантаження на зарплати настільки важливе, тому що від цього залежить як величина самої зарплати, так і здатність роботодавця розвивати свій бізнес. Гроші, які заробляються, власник (керівник) бізнесу може направити на різні цілі. Причому не виділити кошти в фонд оплати праці він просто не може: цього вимагають і закон, і фундаментальні правила побудови бізнесу (люди – його головний актив). Але коштів він повинен виділити більше, ніж в результаті отримають працівники. Різницю становить єдиний соціальний внесок, а цього року – ще й військовий збір. Після перерахування цих грошей часто не залишається коштів не те що на розвиток, а просто на існування бізнесу.

Припустимо, працівнику нарахована зарплата 2000 грн. З цієї суми роботодавець утримує 15% прибуткового податку, тому на руки видається 1700 грн. Крім того, на суму зарплати (фонд оплати праці) нараховується ЄСВ (приймемо його ставку в 36,76%) – 735 грн і 1,5% військового збору – 30 грн.

Таким чином зараз, щоб заплатити працівникові 2000 грн., роботодавець повинен витратити 2765 грн.

Тому і практикується виплата зарплат у конвертах, що дозволяє не платити ЄСВ. Але при цьому роботодавці стикаються з іншими витратами і ризиками, тому основна маса "ухильників" готова платити працівникам офіційно, якщо держава щось зробить для зменшення нарахувань на фонд оплати праці.

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ)

Основні положення, що визначають порядок збору єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (набрав чинності з 01.01.2011). Цей внесок замінив собою чотири раніше існуючих обов'язкових державних соціальних зборів: пенсійний, "безробіття", соцстрах (лікарняні), "нещасний випадок".

Ставки ЄСВ диференційовані залежно від ризиковості роботи підприємства чи посади працівника. Всього існує 67 класів, а ставки змінюються від 36,76% (для 1 класу) до 49,7% (для 67 класу).

У випадку, якщо підприємство виплачує в силу ряду причин зарплату та інші доходи в розмірі меншому встановленої в країні мінімальної зарплати, то розмір ЄСВ розраховується від суми мінімальної зарплати.

Максимальна сума доходу застрахованої особи, з якої сплачується ЄСВ, становить 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (він дорівнює мінімальній зарплаті в країні). Тобто до 30 листопада цього року ця сума становить 20706 грн на місяць, а до 31 грудня – 23 426 грн.

Закон встановив два види ставок ЄСВ:

1. Внесок, який утримується роботодавцями із сум доходу – 3,6%. Фактичним платником цього виду ЄСВ є сам працівник, а роботодавець виступає податковим агентом щодо утримання та перерахування до бюджету вказаної суми ЄСВ.

2. Єдиний соціальний внесок, який підлягає оплаті від суми фонду оплати праці (ФОП). При цьому фонд оплати праці становить всю сукупність виплат зарплатного характеру, таких як зарплата, компенсації, заохочувальні виплати і т.п.

Починаючи з 2015 р впроваджений диференційований підхід до соціальних внесків. Тобто існують загальна ставка ЄСВ і спеціальна. Розмір другої з них розраховується як загальна ставка, помножена на коефіцієнти. До 1 січня 2016 року цей коефіцієнт – не більше 0,4, а після – не більше 0,6.

Але зазначена ставка застосовується не автоматично, а при одночасному дотриманні роботодавцем трьох умов:

- Загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата, повинна щонайменше на 20% перевищувати загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 г;

- Середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе суму не менше середньомісячного платежу за 2014 р.;

- Кількість працівників підприємства збільшилася не більше ніж у 2 рази від середньомісячної кількості за 2014 р.

Прибутковий податок

З 1 січня 2015 в Україні діють дві ставки податку на доходи фізичних осіб: основна – 15%, яка застосовується у разі, коли сума відповідного доходу за звітний місяць не перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати (т. б. 12180 грн.), і підвищена – 20% (для доходів, понад 12180 грн).

Цей податок за працівника виплачує роботодавець, віднімаючи відповідні кошти з "брудної" зарплати. Таким чином він і тут виступає як податковий агент своїх працівників.

Зарубіжна практика

Сумарне податкове навантаження на зарплату громадян, яку можна визначити як суму платежів по прибутковому податку і виплат страхових внесків, у різних країнах дуже варіюється.

Податкове навантаження на зарплати в деяких країнах в 2013 р.

Загальне податкове навантаження на зарплату*,%

Максимальна ставка прибуткового податку,%

Португалія

61,3

56,5

Словенія

61,1

50,0

Бельгія

59,5

53,7

Швеція

56,7

56,7

Фінляндія

56,6

51,1

Данія

56,2

56,2

Франція

54,9

54,5

Нідерланди

53,1

52,0

Іспанія

52,0

52,0

Японія

51,1

50,8

Канада

49,5

49,5

Норвегія

47,8

40,0

США

47,7

46,3

Німеччина

47,5

47,5

Великобританія

47,0

45,0

Австралія

46,5

46,5

Греція

46,0

46,0

Австрія

43,7

50,0

Корея

41,9

41,8

Швейцарія

41,8

41,7

Чилі

39,5

40,0

Польща

38,8

32,0

Туреччина

35,8

35,8

Словаччина

35,1

25,0

У горщина

34,5

16,0

Мексика

31,7

30,0

Чехія

31,1

15,0

Естонія

22,6

21,0

* При наявності прогресивної шкали прибуткового податку далеко не всі громадяни платять за максимальною ставкою, тому середній податок на зарплату в деяких країнах значно нижчий прибуткового.

Аналіз показує, що немає явного зв'язку між рівнем життя, розвитком економіки і рівнем податків. Це пояснюється наявністю безлічі факторів, що впливають на рівень життя, крім податків.

Але практично у всіх економічно розвинених країнах основну частину податкового навантаження на зарплату становить прибутковий податок, а не соцвнески, як в Україні.

Такий принцип має глибокий зміст. По-перше, роботодавці можуть більше коштів направляти на розвиток. Але важливіше друге – працівники стають господарями всіх зароблених ними грошей. Тому, наприклад, можуть самі вирішувати, що робити з пенсійними відрахуваннями. Вони також бачать, скільки податків платять державі зі своєї кишені, тому зазвичай з великою увагою стежать за тим, як чиновники їх витрачають. Таким чином з населення виростають громадяни країни.

Крім того, не потрібно забувати, що за свої податки (і страхові виплати) жителі західних країн отримують відмінні дороги, високу пенсію, якісну медицину, безпеку на вулицях та ін.