Альтернативні партії зачищені. Однак їх місце займають різного роду громадські самодіяльні ініціативи і профспілки. Поки ще не можна говорити про це як про довершений факт, але така тенденція є і в подальшому, за прогнозами спостерігачів, буде тільки посилюватися.
У відповідь - зростання інтересу репресивних органів саме до профспілковим та робочим активістам. В умовах війни практично будь-який соціальний протест - від вимог погашення боргів по зарплаті до боротьби за робочі місця - наштовхується на тиражовані в ЗМІ звинувачення в роботі активістів на «ворожу агентуру».
Згадаймо, як радник Арсена Авакова Антон Геращенко заявляв, що працівники дніпропетровського «Південмашу», вимагають виплати заборгованості по зарплаті, - це «агенти Путіна».
Про сьогоднішній стан українського профспілкового руху розповідає лідер Всеураїнського профспілкового об'єднання «Трудова солідарність України» Віталій Махинько.
У своєму недавньому виступі по Першому Національному каналу президент Порошенко заявив про те, що 25% української промисловості сьогодні практично «лежить», а десята частина фізично зруйнована. У свою чергу Кабмін погіршив прогнози за економічними показниками в цьому році, допустивши майже 12 % спад ВВП, інфляцію більш 40 %. Наскільки ці дані відповідають реальності? Влада применшує або перебільшує розмах кризи?
- Влади немає сенсу перебільшувати розмах кризи, навпаки, створюється враження, що вона дивиться на ситуацію крізь рожеві окуляри. Ще в грудні прогнозували спад ВВП на рівні 2-4,3%, сьогодні це вже 5,5%, 8,6% і 11,9% - що буде до кінця року? Наша економіка вже впала практично до рівня 90-х років. Криза в одних галузях рикошетом б'є по іншим. Але найстрашніше, що влада, схоже, не усвідомлює реальних масштабів економічної прірви, до якої рухається країна, і не робить жодних кроків, щоб цього уникнути.
- Зараз йде спад активності скрізь, багато підприємств закриваються. Через стрибки курсу долара їм просто стає нерентабельно працювати. Тим більше, що значна частина виробництва була орієнтована на російський і внутрішній ринок, тому в умовах закриття першого і падіння другого ринку, вони не можуть швидко знайти їм альтернативу.
- Більшість підприємців зараз перебувають у «підвішеному» стані і думають, припиняти діяльність чи ні.
І що робити людям? Як в таких умовах виживати?
- Активно шукати альтернативні або додаткові джерела доходу. Стежити за здоров'ям, адже лікуватися сьогодні більшості українців просто не по кишені.
- Економія, економія, економія і повернення до натурального господарства. Хоча багато хто вже давно живуть за межею бідності і економити просто більше не на чому, питання стоїть про елементарне виживання.
Мітинг працівників Південмашу в Дніпропетровську. Згодом у його організації звинуватять «агентів Путіна»
Урядовий прогноз по рівню безробіття теж погіршився. Сьогодні мова йде про більш ніж 11% трудящих за методикою оцінки МОП. Наскільки ці цифри вірні, за вашими оцінками? Які галузі в найбільшою мірою схильні безробіття вже зараз, а які в зоні ризику і можуть почати масові звільнення в найближчій перспективі?
- Насправді кількість безробітних набагато вище офіційної статистики і продовжить рости. Підприємці все більше скорочувати персонал, залишаючи тільки ключових співробітників. Повсюдно відбувається урізування зарплат, багатьох працівників переводять на півставки, неповний робочий тиждень, віддалену роботу.
- Єдина галузь, де ситуація більш-менш стабільна, - це сільське господарство, всі інші в зоні ризику, звільнення стосуються затребуваною навіть у наш час харчової промисловості. Найбільш масові скорочення відбуваються в машинобудуванні, також звільняють шахтарів і держслужбовців (зазвичай нижчої ланки). Крім того, в першу чергу постраждали галузі, які пропонують товари і послуги, які безпосередньо залежать від курсу долара (туризм, транспорт, розваги, сфера послуг): їх пропозиції колишнім клієнтам стали більше не по кишені.
- На жаль, тотальне безробіття вже призвело до масового порушення трудових прав працівників, які залишилися, і мова йде в першу чергу про грубі порушення - незаконні звільнення та невиплату заробітної плати.
В останні кілька місяців ми спостерігаємо сплеск протестної активності в країні, пов'язаної з соціально-економічними вимогами. Протестують вчителі, шахтарі перекривають траси і пікетують Кабмін і Раду. Наскільки велика в цих процесах роль профспілок? Який взагалі сьогодні мобілізаційний потенціал незалежних профспілок в Україні?
- Профспілковий рух має величезний потенціал, в умовах загострення соціально-економічної ситуації є відповідний запит з боку українського суспільства. Але проблема в тому, що в нашій країні практично немає сильних незалежних профспілок. Тобто фактично нема кому очолити протестні настрої робітників і направити їх в потрібне русло. Цим користується влада, за допомогою підконтрольних їй «кишенькових» профспілок намагаючись взяти під контроль соціальне і профспілковий рух в країні.
- Тому такі акції протесту виконують скоріше функцію громовідводу: вони дозволяють «випустити пар» і зняти соціальну напругу в суспільстві і одночасно приборкати протестні рухи, очоливши їх. Для дійсно незалежних профспілок, громадських організацій існує негласне табу на проведення соціальних акцій протесту.
- Пам'ятаєте, коли в кінці минулого року на всю країну прогримів страйк працівників «Київпастрансу», після якої нас оголосили «провокаторами» і «диверсантами»? Тепер це стало нормою. Влада з допомогою спецслужб пригнічує соціальні протести, активісти піддаються переслідуванням - тому організація навіть самих мирних акцій несе небезпеку для її ініціаторів. Природно, що «старі» профспілки, підконтрольні керівництву підприємств і влади, за цю справу не візьмуться, а створення нових профспілок європейського зразка вимагає багато часу.
Пікет проти підвищення тарифів у Києві минулого літа
Чим може сьогодні допомогти людині профспілка?
- В першу чергу - захистити свої трудові та соціальні права. Профспілка допомагає вирішити не тільки трудові конфлікти, а й суміжні питання: чи отримання допомоги на дитину або захист від махінацій з нерухомістю. Розповім на нашому прикладі. Більше двох років активно працює наша «гаряча лінія» за телефонами якою кваліфіковані юристи надають допомогу громадянам з усіх регіонів України.
А з військовослужбовцями працюєте? Адже не секрет, що людей кидають на бійню, а при цьому намагаються не дати ні статусу учасника бойових дій, ні належних виплат. І коли повертаються з фронту покаліченими, з'ясовується, що їх у зоні бойових дій офіційно «не було».
- Реагуючи на злободенні виклики часу, ми створили Центр правової допомоги військовослужбовцям, які відстоює інтереси учасників АТО і їх сімей.
Пікет профспілки на підтримку жителів Донбасу минулого літа
Вірно думка, що висловлюється багатьма експертами, що сьогодні, після того, як Донбас з його шахтарями, металургами і машинобудівниками фактично випав з українського контексту у зв'язку з війною, епіцентр протестної активності найманих працівників перемістився в центр і на захід країни? Ось ми сьогодні бачимо в перших рядах протестуючих шахтарів з Волині і Львівщини. Це випадковість чи закономірність?
- Звичайно, це закономірність. Протести найманих працівників і раніше відбувалися і в Центрі, і на Заході України - я знаю про це не з чуток, оскільки наші представництва дуже активно працюють у цих регіонах. Але на загальному тлі тамтешні робітники протести просто були менш помітними. Крім того, зараз набагато більше причин для соціальних протестів, ніж було ще рік тому, тому розвиток протестного руху в усіх регіонах країни - природне явище.
- «Трудова солідарність» дуже активно сьогодні працює в Центрі та на Заході України, а також у столичному регіоні. Із-за тиску з боку влади, спецслужб ми перенесли наш центральний офіс з Києва до Кіровограда - на малу батьківщину засновників українського соціал-демократичного руху, де у нас велика кількість прихильників.
Які напрямки соціальної роботи веде сьогодні конкретно ваше профоб'єднання «Трудова солідарність»? Можете назвати конкретні приклади якщо не вирішених, то хоча б позначених проблем?
- За останній час нам вдалося вирішити багато проблем у різних куточках України. Ми домоглися виплати працівникам КП «Київпастранс» більше 100-мільйонної заборгованості по зарплаті. Правда, після цього потрапили під сильний пресинг спецслужб. Завдяки підтримці профспілки вдалося вирішити багаторічні проблеми у сфері комунальних послуг в місті Долинська Кіровоградської області. Для цього активістам разом з жителями міста довелося «захопити» міськраду і змусити мерію нарешті прийняти важливі для міста рішення, перш ніж правоохоронці встигли підтягнути до будівлі міліцейський спецназ.
- Зараз гостро стоїть питання захисту рядових держслужбовців, права яких часто-густо порушуються. Нещодавно профспілка через суд змусив новомиргородське відділення Держземагентства поновити на роботі незаконно звільнену співробітницю.
- І таких випадків сьогодні багато - щодня ми вирішуємо великі і маленькі проблем: допомагаємо людям домогтися виплати зарплати, відновитися на роботі. Зараз ми підняли питання про подорожчання хліба: якщо продукт №1 стане розкішшю для українців - країні не уникнути голодних бунтів. Подорожчання всіх товарів і послуг, в першу чергу базових продуктів харчування, ставить на межу виживання значну частину населення.
Страйк транспортників у Києві. Влада звинуватять організаторів диверсії і роботи на Росію
З березня і квітня за меморандумом з МВФ в кілька разів піднімаються комунальні тарифи. Ви маєте намір реагувати на це?
- Важливий напрямок нашої діяльності за останній рік - соціальний рух «Тарифний Майдан»: ми боремося з комунальною мафією і відстоюємо право українців на адекватні комунальні тарифи, гідну якість послуг. Наші дії, очевидно, дуже припали не до смаку деяким впливовим людям, тому що «Тарифний Майдан» у Києві був розгромлений, люди, які представлялися «самообороною Майдану», викрали і катували нашого активіста, але за півроку міліція ніяк не просунулася у розслідуванні цієї справи.
Багато експертів сьогодні песимістично оцінюють фактор трудової міграції за кордон як спосіб мікшування гостроти проблеми з безробіттям в країні. Кажуть, що і ЄС, і Росія вже прийняли весь той обсяг потенційних робочих рук з України, що були в змозі прийняти. Так що ж робити тим, хто залишився за бортом? Наскільки, по-вашому, наявність надлишкової трудової маси в країні може впливати на політичні та соціальні процеси? І в якому напрямку?
- Сьогодні чи не кожен третій українець хоче виїхати на роботу за кордон. Одні не бачать перспектив у рідній країні, інші хочуть перечекати кризу закордоном. Але потреб в українських працівників набагато менше, ніж пропозицій, що в свою чергу веде до численних афер по відношенню до охочих виїхати на заробітки.
- Від безвиході люди погоджуються на будь-яку роботу, згодні існувати «на пташиних правах», їх трудові права часто порушуються, особливо в частині виплати матеріальної винагороди. Тому ми нещодавно прийняли рішення про створення профспілки «Трудова солідарність» у Польщі, який буде представляти інтереси українських працівників.
- Природно, збільшення армії безробітних призведе до деструктивних процесів в державі і як закономірний результат - до соціального вибуху. Один із способів не допустити цього вибуху - це встановлення жорсткої диктатури, до чого, мабуть, і прагне нинішня влада.
Чи Здатні взагалі сьогодні українські профспілки стати єдиним і впливовим суб'єктом у відносинах із владою? Тим більше ми бачимо, що уряд не приховує і цілком успішно просуває через парламент свої антисоціальні ініціативи. І в частині підвищення пенсійного віку, і в частині зменшення реальної зарплати, і в частині згортання соціальних пільг, і в частині урізання пенсій працюючим пенсіонерам. Ведеться сьогодні хоч якийсь соціальний діалог? Переговори щодо нового Тарифної угоди? Або всі ці «пережитки минулого режиму» геть забуті і відкинуті за непотрібністю?
- На жаль, доводиться констатувати «імпотентність» більшості українських профспілок, які дісталися нам у спадок від радянської влади. Вони не можуть впоратися з питаннями елементарної захисту трудових прав і не здатні до об'єднання, оскільки повністю залежать від керівництва підприємств чи органів влади.
- Надзвичайно загострює градус ситуації в країні той факт, що соціальний діалог зараз практично відсутній. Влада без обговорення приймає безвідповідальні антинародні рішення, а кожного, хто насмілюється висловити свою думку з цього приводу чи щось там радити, відразу записує в «агенти» і «вороги народу».
Велика проблема сьогоднішньої України - це маргіналізація широких верств найманих працівників через механізм часткової зайнятості. Коли люди працюють без офіційного оформлення, неповний день і від випадку до випадку. При цьому виживаючи за рахунок присадибних ділянок або чогось в цьому роді. В усьому світі профспілки борються з цим явищем, а у нас як?
- У нас є тенденція до збільшення кількості найманих працівників, які «умовно» зайняті. Вони можуть працювати неповний робочий день чи тиждень, на сезонних роботах, виконувати одноразову, відрядну роботу. Фактично у них немає жодних соціальних гарантій, а відстоювати їх трудові права дуже проблематично. Існуючі профспілки, на жаль, повністю обходять увагою це питання. На сьогодні ми єдиний український профспілка, яка захищає - і досить успішно, права та інтереси працівників, не оформлених на роботу офіційно.
Наскільки за вашою оцінкою велика ймовірність в найближчій перспективі (півроку-рік) появи в українській політиці політичної партії або партій, що спираються на профспілки як на свій актив. І що заважає цьому процесу?
- Зараз є велика потреба в політичній силі, яка буде відстоювати права «пересічних» українців - працівників, вчителів, селян. Ми вже давно вийшли за рамки тільки профспілкової діяльності і на всеукраїнському рівні піднімаємо ряд соціальних проблем, для ефективного вирішення яких необхідно еволюціонувати в політичну силу. На відміну від існуючих політичних партій, створених «під вибори», ми поступово розбудовуємо партійну структуру «знизу», маючи надійну профспілкову платформу, великий досвід самоорганізації і колегіального прийняття рішень.
- Оскільки профспілкова тематика зараз досить затребувана, не виключаю появу нібито «профспілкових» політичних партій-одноденок, які по суті будуть штучними, гібридними утвореннями, тільки експлуатуючими «профспілковий» бренд, але не здатними відповідати на виклики нашого часу.
Який ваш прогноз на найближчу перспективу? У зв'язку з посиленням кризи і падіння в економіці, буде спостерігатися зустрічний процес політизації вимог мас? Або люди просто відсунуться від політики і вся негативна соціальна енергія схлине в передмістя, на дачні ділянки і на сільські грядки?
- З кожним днем кількість незадоволених збільшується в геометричній прогресії, незважаючи на жорстку політику влади в цьому питанні. Зростання протестних настроїв рано чи пізно призведе до політизації вимог мас, але для цього народу необхідно об'єднатися навколо сильного лідера, організації, ідеї. Тому влада намагається всіма силами натиснути на тих, хто може очолити народний рух, попутно підсовуючи нам «своїх» вождів різноманітної розмальовки. Адже якщо не буде консолідуючого початку, енергія народного протесту поступово переросте в глибоку депресію і хлюпне тільки на кухнях і городах.
