"Той, хто контролює Укртранснафту, контролює всю нафтопереробку в країні, - говорить екс-міністр економіки Володимир Лановий. - Мало купити нафту на аукціоні, потрібно укласти контракт з " Укртранснафтою" на її транспортування. А монополіст може зволікати з укладенням контракту з-за відсутності технічних можливостей" місяцями".
Це пояснює несподіваний нічний візит губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського з особистою бойовою групою в офіс Укртранснафти. Зміна лояльного керівництва підприємства явно не входила в його плани. Коломойський розуміє, які ризики виникають для його нафтової імперії. У свій час блокування зручних шляхів транспортування нафти до Одеського НПЗ зробило нерентабельним виробництво нафтопродуктів на найсучаснішому з нафтопереробних заводів країни. І, навпаки, перетворило Кременчуцький НПЗ Коломойського в монополіста вітчизняної нафтопереробки.
Війна за казенні гроші
Укртранснафта - державне підприємство повністю. Будь-яких корпоративних інтересів там не може бути в принципі. Втім, в реальності компанію до вчорашнього дня контролював ставленик "Привату" Олександр Лазорко. Раніше він працював на приватівських НПЗ "Галичина" і "Нафтохімік Прикарпаття", які зараз простоюють і використовуються як нафтосховища.
Саме Лазорко в минулому році виступив з ініціативою відкачування з нафтопроводу технологічної нафти, яка згодом була продана на Кременчуцький НПЗ за заниженими цінами. Він же передавав державну нафту на зберігання структурам "Привату". За інформацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості, у 2015 році вартість зберігання було підвищено вдвічі, до 6,4 грн/т. І сьогодні структури "Привату" отримують від держави близько 2,5 млн грн за зберігання нафти.
Українська влада згодна беззастережно виконувати всі вимоги міжнародних структур. Одне з них - наведення порядку на ринку нафти і газу.
Про бажання звільнити Лазорко міністр енергетики Володимир Демчишин заявляв давно. Але до останнього часу не виходило це зробити, і вчорашнє звільнення стало абсолютною несподіванкою. Наглядова рада Укртарнснафти (фактично це співробітники Нафтогазу, якому належать 100% акцій Укртранснафти) вирішив позбавити Лазорко повноважень глави правління компанії, а на його місце призначив Юрія Мірошника. Вибір показовий. До цього Мірошник не мав справу в нафтобізнесі. Він працював в СБУ, де займався економічними злочинами. Сам Мірошник не приховує, що його основне завдання - провести розслідування діяльності Лазорко і фінансових показників компанії.
Лазорко висунув три основні версії причини своєї відставки: бажання деяких осіб заволодіти фінансовими потоками підприємства; корупцію правоохоронних органів, які "кришують" нелегальні врізки в нафтопроводи, що ведуть до міні-НПЗ, і, нарешті, причетність до звільнення групи "Континіум" Ігоря Єремєєва (цей народний депутат - головний суперник Коломойського в тендерах із закупівлі нафтопродуктів). А сам Коломойський в якості одного з можливих замовників "рейдерського захоплення" Укртранснафти назвав ім'я депутата від блоку Петра Порошенка Ігоря Кононенко. Той вже встиг спростувати заяву дніпропетровського губернатора, заявивши, що просто "потрапив під його гарячу руку".
Латання чорних дір
Емоційну поведінку Коломойського, який, вийшовши з будівлі Укртранснафти, не соромлячись, матюкався прямо на камери, легко пояснити. В один день була зруйнована ретельно вибудувана вертикаль, що приносить величезні гроші. Адже крім контролю над Укртранснафтою Коломойського позбавили і оперативного контролю над Укрнафтою - Рада знизила кворум для прийняття рішень акціонерними товариствами з 60% до 50% + 1 акція (група "Приват" володіє 42% Укрнафти).
До вчорашнього дня Укрнафта контролювалася групою "Приват", хоча Нафтогаз і володіла 50% + 1 акцією компанії. Робилося це за рахунок підконтрольного менеджменту і блокування зборів акціонерів. В результаті змінити керівництво підприємства держава не могла, а весь прибуток Укрнафти залишалася в розпорядженні приватівців.
Причини конфлікту ясні. Український бюджет гостро потребує грошей МВФ, тому влада згодна беззастережно виконувати всі вимоги міжнародних структур. Одне з них - наведення порядку на ринку нафти і газу. У МВФ розуміють, що без прозорості бюджет Нафтогазу і пов'язаних з ним газо- і нафтовидобувних компаній є бездонною дірою, куди з кінцями витікають всі фінансові вливання.
Якщо це дійсно так, вплив олігархічних кланів на економіку країни буде слабшати і далі. Але це, мабуть, справа більш віддаленого майбутнього. А ось грандіозний переділ сфер впливу і власності в країні у світлі оголошеної Кабміном масштабної приватизації вже стартував.
