У 2005-му колишній голова Фонду держмайна Михайло Чечетов зробив явку з повинною в генпрокуратуру, повідомивши про схеми, за допомогою яких Віктор Пінчук, зять тодішнього президента Леоніда Кучми за посередництва Віктора Медведчука, отримав контроль над найцікавішими промисловими активами. Ніяких правових наслідків визнання не мало.
Через десять років, у березні 2015-го, голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський прийшов на засідання парламентської комісії з приватизації, зробивши заяву, що заплатив $110 млн Кучмі і Пінчуку за право управління компанією «Укрнафта». Депутати склали звернення до генерального прокурора з проханням порушити кримінальну справу. Знову ніяких правових наслідків.
Через кілька днів той же Коломойський спробував перешкодити новопризначеному керівнику державної «Укртранснафти» приступити до роботи. Пізніше озброєні люди заблокували вхід в «Укрнафту». Невтомний Ігор Валерійович прогулювався і тут, далеко від галузі, якій повинен був денно і нощно керувати в такий непростий час.
Тоді ж глава Дніпропетровщини обматюкав журналіста радіо «Свобода». Саме за це, «порушення етики держслужбовця», президент Петро Порошенко покарав Коломойського доганою. І саме це стало єдиним правовим наслідком всього, що відбувалося в останні дні. До моменту відставки.
Призначення Коломойського на початку березня 2014 року - як у футболі гол останньої надії
Хоча поява озброєних людей спочатку в офісі «Укртранснафти», а потім і на ганку «Укрнафти» - прямий виклик державі. Тільки йому суспільство за неписаним договором передало право на (обмежене) насильство. Решта - беззаконня.
Ще один цікавий момент. За час конфлікту висловилися всі можливі сторони. Багато представників влади, силовики, політики з різних таборів, журналісти, навіть посол Сполучених Штатів Джеффрі Пайетт.
Всі, крім глави уряду Арсенія Яценюка. Чи Не дивно? Ніби мова не йшла про держкомпанії або поведінці керівника однієї з найбільшої області - де-факто його підлеглому. Але Арсеній Петрович зробив вигляд, що нічого не сталося - ні зриву кворуму міноритарним акціонером в «Укрнафті», ні «зелених чоловічків» в центрі Києва, ні демаршу заступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана, який заявив про «злодіїв у владі, яких треба гнати поганою мітлою.
Після всього дивно, що у багатьох виникло питання: чому Коломойський, а не Ахметов, Фірташ або будь-який інший з відомих бізнесменів олігархічного кола? Чому зараз, а не після закінчення війни? Багато вирішили, що у Коломойського, який заслужив добрі слова за промайдановскую позицію з осені 2013-го і проукраїнську з моменту російської агресії, залізна броня. І до нього останнім, по ідеї, прийдуть представники держави з пропозиціями, від яких не прийнято відмовлятися.
Логічно. Але наївно. Оскільки Коломойський, на відміну від інших олігархів, продовжував не просто тихо вирішувати свої питання, а й озвучувати вимоги масштабної націоналізації власності того ж Ахметова. Природно, у держави немає коштів на утримання цих підприємств, і їх потрібно буде продавати. Але у кого зараз є гроші? Майже ні в кого. Крім «Привату.
Інакше кажучи, якщо б Коломойський не задирався щодо дивідендів і менеджерів, не будував плани раскуркулить конкурентів, то його б не помічали. Але вся історія його бізнес-імперії - свідоцтво зворотного.
Призначення Коломойського на початку березня 2014 року - як у футболі гол останньої надії. Ворог не просто стояв біля воріт, російський спецназ вже напав на Крим, обласні центри південно-сходу вже починали «розгойдувати» і в цій ситуації в. о. президента Олександр Турчинов зробив, як здавалось, єдино правильний крок - віддав область того, хто мав фінансовий, організаційний та інші ресурси вибудувати владу. Коломойський зробив те, що треба було. Але не захотів зупинятися. В результаті це налякало державу більше, ніж всі вилкули і ахметови разом узяті.
Навряд чи є помилка, якщо сказати: Коломойський йде, щоб повернутися. Якщо раніше він не створював партії, а мав своїх людей по всіх політичних середовищах, продавлюючи при необхідності потрібні рішення. Тепер виник суспільний запит на його власний проект. Гроші, медіа, публічні персони, фейсбук-армія прихильників - все готово. До того ж Коломойському гріх не використовувати своє амплуа бізнес-патріота.
І восени на місцевих виборах ми це побачимо. У Дніпропетровську пройшов мітинг-концерт «За єдину Україну!». Команда Коломойського прозвітувала про зроблене. Прозвучали слова і про те, хто винен і що робити. Як казав герой класичного тексту, Беня говорить мало, але смачно.
