Вчора під Верховною Радою знову палали шини і було гаряче. Були протестувальники, були гасла. Не було тільки відчуття, що усе це по-справжньому.
Суспільство і значна частина еліти уражені небезпечним вірусом. Вірусом популізму. Який є порождення старих радянських звичок “все вокруг народное, все вокруг мое”. А раз так, значить, легше жити без особистої відповідальності, коли взятий одного разу у борг кредит тепер можна спробувати зробити загальним боргом. Це ж так просто і зручно. Хіба ні?
Відомий публіцист Євген Кузьменко назвав те, що відбувалося під Радою, гібридним кредитним майданом. Таке визначення і справді відповідає дійсності. Адже намагання називати “Майданом” будь-яку акцію протесту не лише знецінює ціну того самого, головного Майдану, чого власне і прагнуть кремлівські пропагандисти, але й підміняє саму суть того, що відбувається.
Зрештою, всі сумніви щодо того, хто найбільше зацікавлений у тому, аби таких “майданів” ставало більше, відпадають після емоційно-радісної реакціі Віктора Медведчука.
