Навряд чи Росія боїться, що Україна дійде до Владивостока або Москви. Єдине, що може їх хвилювати, – це безпека Ростова-на-Дону. Адже всі розмови про те, що військових дій між Україною і Росією немає, розраховані виключно на дурнів.
У подібній ситуації проходить будівництво оборонних споруд з обох сторін. І наші щось будують, і вони щось будують. Іде війна не лише артилерії, але і фортифікацій. Я зараз перебуваю в зоні АТО, і бачу, що наші хлопці докладно зміцнюються – і везуть бетон, і бліндажі ставлять. Це робиться не на швидку руку.
Поки політики та дипломати не придумали, як вирішити конфлікт, вояки роблять те, що вони вміють. А вміють вони в принципі дві речі: або воювати і стрілятися, або оборонятися.
Примітно, що росіяни відгородилися саме від тої ділянки кордону, який контролюється бойовиками. Міркування про те, що таким чином вони хочуть попередити можливий відтік бойовиків, мають право на життя.
Іде війна не лише артилерії, але і фортифікацій
Адже серед сепаратистів воюють, як місцеві жителі, так і приїжджі солдати удачі, які прибули сюди, в тому числі, і з самої Росії. Вони нічого не можуть і не збираються робити, крім як грабувати і стріляти. Для Росії ця дірка на кордоні досить дискомфортна. Коли Путін влаштовував тут воєнторг, то розраховував, що він буде направлений тільки в одну сторону – з Росії в Україну. Він зовсім не очікував, що процес буде зворотним – в бік самої Росії. І досвід закриття военторгов в Чечні лише підтверджує такі припущення.
Росіянам як-то незручно і непристойно мати настільки велику ділянку кордону, який толком не контролюється.
