В Росії знають, що всі переговори по збереженню Асада при владі заздалегідь приречені на невдачу. Але це не означає, що Сирія не може виявитися корисною для Москви.

Збільшуючи свою військову присутність в Сирії, Москва хоче вирішити свої проблеми і утвердитися в якості сильного самостійного гравця в світовій політиці. Відео з сирійського фронту також підтверджують наявність значної кількості російських підрозділів, розміщених у безпосередній близькості до військ, лояльним Дамаску.

Подібне розширення російської присутності підтверджує наміри Москви забезпечувати повітряну підтримку урядової армії, що веде військові дії проти численних груп повстанців, а також бойовиків "Ісламської держави".

В Росії знають, що всі переговори по збереженню Асада при владі заздалегідь приречені на невдачу. Але це не означає, що Сирія не може бути корисною для Москви. В даний момент Росія намагається утвердитися в якості самостійного гравця в світовій політиці, використовуючи допомогу Сирії в якості важеля на переговорах з іншими світовими лідерами.

Першим в московському списку йде Ізраїль. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху в понеділок відвідав Москву задля тригодинної зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним.

Їх спільна прес-конференція була досить напруженою: Нетаньяху звинуватив Сирію з Іраном в постачаннях зброї Хезболлі для відкриття другого фронту проти Ізраїлю на Голанських висотах, що дає право Тель-Авіву атакувати військові цілі на сирійській території. Путін, у свою чергу, заявив, що Сирія не постачає Хезболлу зброєю. Іншими словами – Росія не постачає зброєю терористів, поставляючи його виключно сирійської урядової армії.

Варто відзначити, що у Росії з Ізраїлем склалися складні і нестабільні відносини. Кожна із сторін не заперечує проти втрутитися в справи на задньому дворі" опонента: Ізраїль співпрацює з багатьма пострадянськими країнами з питань оборони та розвідки, а Росія вже давно надає політичну і військову підтримку Сирії та Ірану. Втім, про дві сторони знають, коли слід зупинитися. Через три дні після того, як Росія розпочала в Грузії війну, Ізраїль офіційно припинив поставки озброєнь Тбілісі. Аналогічно і Росія відмовилася поставляти зброю сирійському президенту Башару аль Ассаду під час П'ятиденної війни.

Москва швидше за все хоче домогтися від певних поступок Ізраїлю, враховуючи той факт, що ізраїльтяни беруть участь у підготовці української армії і добровольчих підрозділів для протистояння проросійським сепаратистам на сході країни. Також Росія зацікавлена в припиненні поставок Україні ізраїльських безпілотників та іншого військового спорядження. Зараз, як і в 2008, Росія дуже зацікавлена в угоді з Тель-Авівом.

Разом з тим, не варто скидати з рахунків інтереси іншого регіонального лідера – Туреччини. На відміну від інших учасників коаліції, Туреччина дуже зацікавлена в антиісламській кампанії сирійської держави. Туреччина хоче привести до влади в Сирії представників сунітів, або, принаймні, забезпечити собі надійний вплив на півночі країни. Анкара є основним союзників повстанців, в той час як Росія підтримує сирійські урядові війська. До того ж присутність російської авіації серйозно ускладнило плани Туреччини оголосити територію Сирії безпольотною зоною.

З цих причин президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган був змушений відвідати Москву для переговорів з Путіним. У Анкари з Москвою виникли напружені стосунки не тільки з-за Сирії: в останні місяці Росія веде переговори з Азербайджаном, основним союзником Туреччини на Кавказі.

Ходять чутки, що в ході цих переговорів Москва і Баку прагнуть остаточно вирішити заморожений конфлікт між Азербайджаном і Вірменією щодо Нагірного Карабаху. Раніше військовим гарантом Баку у вирішенні конфлікту виступала Анкара, але зараз Росія хоче одноосібно контролювати ситуацію в регіоні. Також Москва прагне використовувати конфлікти в Сирії і Нагірному Карабасі для надання тиску на Туреччину в питанні подальшого розвитку проекту "Турецького потоку", роботи над яким нещодавно були припинені.

І, нарешті, своїм втручанням в сирійську війну Росія сподівається вплинути на свого головного конкурента: Сполучені Штати.

Варто відзначити, що зараз відносини між США і Росією переживають важкі часи після завершення Холодної війни. Переговори Вашингтона і Москви щодо України і санкцій проти Росії обмежуються рідкісними переговорами міністра закордонних справ Сергія Лаврова з його американським колегою Джоном Керрі. Тому одна з головних цілей російської участі в сирійському конфлікті – примусити Сполучені Штати до регулярних переговорів з Росією.

Варто відзначити, що 18 вересня відбувся 50-хвилинна розмова міністра оборони США Ештона Картера з його російським колегою Сергієм Шойгу, в ході якої вони обговорили ситуацію в Сирії. Це стало їх першими переговорами після більш ніж річної перерви. Також минулого тижня Керрі схвалив проведення запропонованих Росією переговорів щодо Сирії, заявивши, що США в першу чергу зацікавлені у складанні Асадом своїх повноважень, а терміни його відходу з влади можна вирішити шляхом переговорів.

Ці події знаменують позитивну тенденцію розвитку американо-російських відносин, але Москві потрібно більше. Росія хоче закласти основи для майбутньої угоди про подальшу долю України та скасування Заходом санкцій. У Москві знають, що це займе багато часу, але сподіваються домогтися своїх цілей протягом одного-двох років.