Валерія Гонтарєва була призначена на посаду голови Нацбанку парламентом за поданням Президента 19 червня минулого року, через 12 днів після інавгурації Петра Порошенка. Видима діяльність Валерії Олексіївни з тих пір міцно асоціюється з Петром Олексійовичем. Протягом перших восьми місяців роботи на неї насувалися хвилі критики і в мас-медіа, і з парламентської трибуни, кілька разів здавалося, що її звільнення майже неминуче. Кажуть, що заява Гонтарєвої про відставку лежало на столі у Порошенка ще на початку березня і він нібито збирався його задовольнити відразу після рішення ради директорів МВФ про надання Україні кредиту. Тим не менш Гонтарєва досі на своєму посту і здається непотоплюваної, скільки б ще компромату на неї не було вилито.
Причина цієї невразливості в тому, що у Президента просто немає ким замінити її на посаді глави НБУ. Крім того, основний потік критики на її адресу, образно кажучи, несе в собі бруд що легко змивається і в той же час оберігає від більш серйозних, незмивних звинувачень. Насправді, якщо згадати, за що найбільше лаяли Гонтареву минулої зими, то пам'ять, як і пошуковик в інтернеті, видає відповідь: за девальвацію гривні. Протягом грудня-лютого Валерії Олексіївні посилено створювався образ "абсолютно непрофесійною", "недалекого розуму" банкірші, яку рятує від відставки тільки те, що вона людина Президента. Саме про це найгучніше заявляли депутати, а деякі, як Олег Ляшко, словами не обмежувалися і розгортали ціле шоу, закидаючи Гонтареву грошовими купюрами і намагаючись мало не побити її, шокуючи представника ЄБРР Ніка Тассеймана. Ці випади переслідували мету не стільки домогтися відставки Гонтарєвої, скільки завдати максимальної шкоди іміджу Порошенка. Слово "девальвація", промовлена, ніби відбірна лайка, підходило для цієї мети як не можна краще.
Але в березні Гонтарєвої вдалося збити, а в подальшому і стабілізувати курс гривні (до якого часу і що буде після виборів 25 жовтня - це інше питання). Шквал критики на адресу Нацбанку затих, стався обвал національної валюти поступово став оцінюватися суспільною свідомістю як непереборне наслідок війни, якого все одно не можна було уникнути. І Гонтарєва разом з Порошенко, загалом-то, вийшли з води сухими і майже незаплямованими.
Між тим в потоці критики на адресу Гонтарєвої були ще дві складові, крім звинувачень в девальвації. Одна з них створює чолі НБУ дещо інший образ: "навіжена", "вселяє жах на ринку фінпослуг", "на власний розсуд вирішує долю комерційних банків". Ці критики ставили в провину Гонтарєвої суперечливий стиль управління фінансовим ринком, вибіркове рефінансування одних банків і створення проблем іншим (аж до ліквідації), а також вигнання професійних кадрів з самого НБУ.
Останній за часом скандал такого роду підняв Леонід Антоненко, звільнений у вересні з Нацбанку з посади директора департаменту реєстраційних питань ліцензування. До речі, його запросила саме Гонтарєва в січні 2015 р. Він звинуватив керівництво НБУ в небажанні завершити процес розкриття реальних власників банків. За його словами, він поплатився за те, що очолений ним департамент "почав кампанію по накладенню штрафів на тіньових власників 13 банків".
Звинувачення такого роду набагато важче пояснити пересічним виборцям (Леонід Антоненко перевірить це на власному досвіді - він балотується до Київради від "Самопомочі"). Так і постраждалих власників комбанків не назвеш народними улюбленцями.
І вже тим більше важкодоступна для широких верств населення третя складова звинувачень на адресу голови НБУ: про реалізуються з допомогою компаній, що раніше пов'язаних з Гонтарєвої, схеми з виведення грошей з держбанків. Ці схеми, нібито дозволяють їх учасникам присвоювати за рік сотні мільйонів гривень державних коштів (у вигляді неодержаного держбанками відсоткового доходу за ОВДП), абсолютно легальна і тому не караються. Для їх проведення потрібно холодний розрахунок та високий професіоналізм (у чому Гонтарєвої прийнято відмовляти). Тому якраз цього самого серйозного компромату - Валерія Олексіївна може зовсім не боятися.
