Здавалося б, що це було? І навіщо все це було?.Звичайно ж, Путін пішов на реструктуризацію не від хорошого життя.
До останнього він сподівався, що зможе заблокувати програму МВФ для України, визнавши борг офіційним. Але десь на самому верху було прийнято рішення поміняти правила МВФ і не допустити зриву програми. Що допоможе Україні зараз і, потенційно, ще багатьом країнам. Наприклад, африканським, критично залежать від китайських кредитів. Так що Китай, звичайно, теж буде не задоволений таким прецедентом. Але поки вони не продавили реформи самого Фонду, їх невдоволення нічим не закінчиться. Путін заявив про реструктуризацію після того, як отримав з перших вуст підтвердження серйозності Фонду. І, напевно, образився.
Звичайно, всі ці місяці нас лякали ще й судами. Але це були чергові спроби взяти Україну на понт. Бо Путін більше інших не хотів би йти в Лондонський суд. І йти туди особисто. Цей суд справедливий і навряд чи б пішов на політичне рішення пробачити борг Україні. Але саме тому, що він справедливий, йому б довелося розбиратися. Можливий зустрічний позов про визнання цього боргу одіозним міг би призвести до того, що самого Путіна викликали в суд, разом з Януковичами і Силуановим.
Суд би розкрив все, від листування клерків ВТБ Банку з Мінфіном, до переговорів у таємній кімнаті в Сочі. І кому воно треба? Точно не Путіну. А значить варіант суду не варіант.
