Підрив високовольтних ліній електропередачі, що ведуть з материкової України в Крим, став украй неприємним сюрпризом для російської влади. З цілого ряду причин в Москві були впевнені, що енергозабезпечення Криму нічого не загрожує.
По-перше, постачання електрики на півострів приносили Києву хороші гроші – близько 12 мільйонів доларів чистого прибутку з січня по вересень 2015 року. По-друге, ще з часів СРСР Крим був одним з головних споживачів Південноукраїнської та Запорізької АЕС, тому його відключення від мережі могло порушити (і вже порушило) їх роботу. По-третє, в пікові зимові періоди споживання для повноцінного постачання Україна іноді буває вимушена купувати електрику в РФ. По-четверте, робота українських теплоелектростанцій багато в чому залежить від поставляється з РФ палива, зокрема – антрациту. Москва була впевнена, що Київ не стане всім цим ризикувати.
Крім абсолютно раціональних причин сумніватися на початку енергоблокади в Росії сподівалися на сентиментальність українців, які не захочуть власними руками обривати настільки важливий зв'язок зі своїм же півостровом.
Однак на минулих вихідних стало ясно, що в кримському питанні все набагато складніше, блокада стала реальністю. Після вибуху опор ЛЕП в Херсонській області півострів залишився без приблизно 80 відсотків електрики. З-за масового знеструмлення в Сімферополі оголосили про введення режиму надзвичайної ситуації, в будинках і установах вимкнулося світло, а за ним – і вода.
Місцеві жителі кинулися масово закуповувати дизельні генератори і паливо для них. У спеціалізованих магазинах і на заправках виросли величезні черги. Бензином люди на всяк випадок запасаються про запас, очікуючи перебоїв і з ним.
Фактично влада Криму, і раніше демонстрували повну некомпетентність, тут знову проявили себе з гіршого боку. З'ясувалося, що до енергетичній блокаді, багаторазово анонсованої українськими активістами, півострів виявився абсолютно не готовий. Місцеві електростанції виробляють не більше 20 відсотків необхідної потужності, а альтернативних джерел енергії немає. Гарячкові розмови про «енергетичний міст» з Краснодарського краю поки що залишаються розмовами: терміни введення в дію такого мосту толком ніхто назвати не може, мова, мабуть, йде про багатьох місяцях. Ситуація ускладнюється ще й тим, що Кубань сама є не виробником, а споживачем електрики, тому навіть для себе змушена отримувати його з інших регіонів.
Ніякої можливості швидко і в повному обсязі відновити подачу струму на півострів у РФ немає. Дмитро Пєсков, прес – секретар Володимира Путіна – вже визнав, що Москва сподівається на Україну, яка повинна прийняти швидкі заходи по відновленню енергопостачання Криму». Простіше кажучи, він зізнався, що російські власті сподіваються на добру волю українських. Судячи з усього, це єдина стратегія, на яку розраховують в Кремлі зараз, оскільки будівництво нових електростанцій або навіть прокладка кабелю по дну Керченської протоки – це справа багатьох місяців і років.
У цій ситуації Москву не може не напружувати подальший розвиток всієї цієї історії – розпорядження Петра Порошенка про припинення автомобільного і залізничного вантажного сполучення з Кримом, а також на вимогу Арсенія Яценюка розірвати (або переглянути) договір про постачання електрики на півострів. Київ явно дає зрозуміти, що громадська блокада йому швидше подобається, ніж ні. Якщо відповідне рішення з електрики буде прийнято, то Крим залишиться у темряві на всю довгу зиму, що для Кремля загрожує різного роду ускладненнями. Люди просто не зможуть місяцями жити без світла, води і каналізації. У всякому разі, популярності влади це навряд чи додасть.
Саме тому в Москві напевно вже шукають важелі тиску на Київ, покликані підштовхнути його до відновлення подачі струму – принаймні, до тих пір, поки Росія не зможе відбудувати власну інфраструктуру постачання Криму енергією.
Про те, на що може натиснути Росія, вже розповів міністр енергетики України Володимир Демчишин. За його словами, Україна «певною мірою залежить від поставок російського газу, вугілля, природного газу, дизельного і ядерного палива для електростанцій. Простіше кажучи, в найбільш холодні зимові місяці, коли кримчани будуть сидіти без світла та води, Росія отримає можливість влаштувати приблизно таке ж проведення часу українцям. Енергетичні системи двох країн пов'язані настільки, що дозволять це влаштувати.
Наприклад, може виникнути така ситуація. Південноукраїнська та Запорізька АЕС ночами скидали надлишки свого вироблення в Росію і Крим. Залишившись без такої можливості, їм доведеться глушити реактори, оскільки електрика в таких обсягах «складувати» неможливо. Якщо не розвантажити реактори, то станеться аварійне вимикання (точніше, вже сталося – відразу після вибуху ЛЕП), а аварійні відключення старих радянських реакторів – досить нервова історія.
Через зниження денної потужності атомних станцій більше енергії доведеться виробляти тепловим. А тут, як сказав Демчишин, є «певна залежність від поставок палива з РФ, яка, до речі, вже припинила відвантажувати антрацит. Крім того, Україна отримує електроенергію з РФ за рахунок поставок в Крим. Якщо цей обмін припиниться, без світла ризикують залишитися північно-східні регіони України.
Очевидне рішення – перенаправити енергію обох південних АЕС на північ – вкрай важко здійснити технічно. По суті, для цього потрібно будувати нові ЛЕП, а це справа витратна і довгий. Крім того, з самими АЕС можуть виникнути проблеми, якщо Росія перестане продавати Україні ядерне паливо. По все тим же технічних причин купити його десь ще практично неможливо. За 20 років незалежності Україна так і не перейшла на технології, що дозволяють використовувати вироблене на Заході ядерне паливо.
У тому випадку, якщо РФ припинить його поставки, максимум через два роки українська атомна енергетика фактично припинить роботу. Враховуючи ту обставину, що АЕС виробляють понад половину всієї електроенергії країни, наслідки можуть стати просто катастрофічними. Щоб такого не сталося, атомної промисловості необхідна термінова і глибока модернізація. Але і на неї піде не менше п'яти-семи років.
В поточних обставинах у Москви є можливість тиснути на Київ. Мабуть, саме цим і пояснюється відсутність у Кремлі паніки, яка була б цілком логічною, враховуючи майже повну залежність Криму від поставок електрики з материкової України. Які саме важелі будуть задіяні, поки, звичайно, не відомо, але сумніватися в мстивості російської держави зараз не доводиться.
По всій видимості, зараз Кремль намагається домовитися з Банковою про відновлення енергопостачання Криму тихо і «по-хорошому». Якщо цей план не вдасться, Україні варто очікувати поступового обмеження поставок різних видів палива та електрики з Росії. Коштувало воно того чи ні, належить оцінити не тільки політикам, але і простим обивателям.
