Голова Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі назвав лише вершину айсберга, – Тарас Чорновіл. Якби європейські держави у свій час обрали комуністичних лідерів, як це зробили в Україні, то мали б аналогічний результат.

Голова Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі напередодні у виступі на антикорупційному форумі в Одесі заявив, що втрати українського бюджету від дії корупційних схем становлять щонайменше 5 мільярдів доларів на рік, та назвав причетних до тіньових операцій відомих політиків і бізнесменів. Народний депутат кількох попередніх скликань Тарас Чорновіл в ефірі Радіо Свобода прокоментував цю інформацію та висловив свої міркування щодо корупції та корупціонерів в Україні.

– Пане Тарасе, експерти говорили, що Міхеїл Саакашвілі звинувачував лише представників команди Яценюка. На вашу думку, чому фігурують саме ці прізвища?

– Там є звинувачення щодо двох великих мегагруп – це олігархічний бізнес і це люди з команди прем'єр-міністра. Схеми, які змалював Міхеїл Саакашвілі, достатньо вагомі, які треба серйозно досліджувати.

Інша річ, що деякі цифри можуть бути досить поверховими, тому що вирахувати, скільки витікає з України коштів через корупційні схеми, досить складно без реальних слідчих дій. Але схеми і прізвища не можуть бути вичерпним списком, бо з цього ми бачимо лише кілька людей, які, так би мовити, знаходяться на верхівці цього айсберга.

Якраз із команди Арсенія Петровича (Яценюка – ред.). Йдеться саме про великі економічні схеми. Чому немає людей ближчих до президента? Ми не чули останнім часом дуже великих скандалів в тій сфері, про яку говорив Саакашвілі.

Ми чули, скажімо, про скандали, які були у фракції БПП, але там більше говорили про політичну корупцію. А на форумі, який проводив Міхеїл Саакашвілі, звинувачення стосувалися саме економічного бюджетоутоврюючого фактору і вимивання грошей.

– Однак Міхеїл Саакашвілі ніколи не називає у своїх постійних резонансних виступах таке прізвище, як, скажімо, Григоришин?

– Так, це мене трошки хвилює, тому що Григоришин та інші теж причетні до корупційного впливу на економіку. Але давайте виходити з того, що Міхеїл Саакашвілі виступає як громадський діяч.

Він має право робити які завгодно заяви, а слідчі органи повинні змалювати всю іншу картину. Ми іноді вимагаємо від громадськості: а чому, наприклад, роблячи якісь заяви про одних, не згадали інших?

Громадський діяч робить те, що він може зробити, це залежить від того, наскільки в нього вистачає інформації, доступу до такої інформації і так далі.

– Але ж Міхеїл Саакашвілі очолює одну з найбільших областей України. Виходячи з вашої логіки, і Порошенка, і Яценюка можна назвати громадськими діячами?

– Звичайно, можна кого завгодно називати громадськими діячами, коли вони висловлюють свої особисті судження або виступають в ролі громадських діячів. Міхеїл Саакашвілі проводив форум не як голова Одеської ОДА, а дійсно, як один з громадських діячів.

Тут немає проблеми, проблема в тому, що у нас по цих верхівках поки що не було кому бити. Слідчі органи які в нас є? У Генпрокуратурі – повна нездатність розслідувати через колосальний внутрішній опір і дуже велику корумпованість.

– А тепер з появою нових слідчих органів можна сподіватися, що будуть зрушення в боротьбі з корупцією в країні?

– Антикорупційне бюро, антикорупційна прокуратура і державне бюро розслідувань – вони повинні взяти ті матеріали і їх розслідувати. Згідно з українським законодавством, повідомлення про злочин мають розглянути відповідні слідчі органи.

Після Нового року почне нормально працювати антикорупційне бюро, вони вже мають для цього матеріали і можливості. І тут співпало кілька цікавих речей: приїзд Байдена, форум, приурочений під цей візит. І Нуланд приїхала та відслідковує ті матеріали.

Вони стануть предметом переговорів, які відбудуться, їх обов'язково згадають. І уникнути тих прізвищ вже буде дуже важко, тепер це вже вийшло на міжнародний контроль. Ці матеріали, я думаю, можуть бути суспільним замовленням для того, щоб це стало першою великою справою для антикорупційного бюро.

– За вашими спостереженнями, чому Україна вже чверть століття незалежності на такому рівні корупції? Це визнають всі міжнародні організації. Це, даруйте, менталітет українців, це система, без якої не можна, чи інші чинники? Невже Україна лише під тиском Заходу здатна боротися з корупцією?

– На превеликий жаль, так. Я скажу дуже сумну річ: ми з початком незалежності почали з побудови олігархічної держави саме на корупційних основах. Тоді був вибір, була можливість обрати, яким напрямком піде Україна.

Вибір полягав у тому, кого обрати до Верховної Ради, кого обрати президентом у 1991 році. Це було роздоріжжя, така собі точка біфуркації. І з цієї точки ми пішли в тому напрямку, який маємо сьогодні.

Якби центральноєвропейські держави, які повністю вирвалися із цього кола, в якому перебуваємо ми, в той момент обрали посткомуністичних лідерів – ми би там бачили абсолютно те саме. І такі приклади були, згадаймо хоча б Болгарію.

Вона досі борсається, досі виривається. У нас ситуація зовсім інша – у нас в останні роки (Радянського союзу – ред.) комуністична партія не була ідеологічною партією, це була партія відмивання грошей. І ці люди очолювали Україну. Тобто вибір відбувся, і з цього Україні дуже важко виборсуватися.