"Звіт" прем'єр-міністра перед Верховною Радою чітко продемонстрував вибухонебезпечність ситуації у відносинах різних органів центральної влади. Тотальна недовіра, що панує в зв'язці Кабмін-парламент, а також відсутність елементарного порозуміння підштовхує Україну до краю чергової управлінської прірви. Тим не менше, вихід з цієї складної ситуації нарешті знайдений.
В оточенні прем'єра, була досягнута домовленість про те, що вирішення питання про відставку Арсенія Яценюка відкладено до весни. Банкова і Грушевського ставлять тривалий між-усобний конфлікт на паузу, щоб спокійно прийняти бюджет-2016 і внести зміни в Податковий кодекс. Це дозволить Україні виконати ключові зобов'язання, необхідні для продовження співпраці з МВФ.
Після цього Яценюк пообіцяв подати у відставку.
Звітний візит прем'єр-міністра у Верховній Раді коротко можна охарактеризувати лише одним словом – провокація. Саме так провокаційно вів себе Арсеній Яценюк по відношенню до депутатів. Прем'єр прямо заявив, що не він, а Рада обирає Генпрокурора, керівництво СБУ і впливає на кадрову політику в судовій системі, і тому до нього не може бути ніяких претензій у частині провалу державної програми по боротьбі з корупцією. Крім того, глава уряду кинув камінь у город президента, заявивши, що серед всіх міністрів усього троє є представниками «Народного фронту», а решта – квота «БПП «Солідарність». Тим самим Яценюк спробував зняти з себе відповідальність і за відсутність результатів діяльності Кабміну на інших напрямках – в економіці, соціальній сфері, охороні здоров'я та енергетиці.
Така риторика Арсенія Петровича, який навіть звітував з порушенням процедури (прем'єр не подав депутатам роздруківки свого звіту за 15 днів до візиту в Раду, як того вимагає закон), свідчить лише про одне – лідер НФ визнає свою повну неспроможність, як керівник центрального органу виконавчої влади. Тому, логічною реакцією парламенту повинно було стати голосування за відставку Яценюка. Але, догляд прем'єра зараз, за три тижні до Нового року та до затвердження бюджету на наступний рік, спровокував би чималі проблеми країни. По-перше, тому що послідував би слідом за цим старт нової прем'єріади та міг залишити державу без головного фінансового документа на 2016 рік. По-друге, такий поворот майже гарантовано залишив би Україну без грошової підтримки МВФ, який вимагає прийняття збалансованого бюджету і податкової реформи найближчим часом. Тому команди прем'єра і президента вирішили не гарячкувати і прийшли до компромісного рішення.
Суть цієї домовленості зводиться до того, що в найближчі дні сторони утриматися від різких випадів на адресу один одного і спокійно, наскільки це можливо, попрацюють над затвердженням бюджету і податкової реформи. Те, що «Солідарність» готова виконувати взяті на себе зобов'язання доводять вибачення лідера фракції «Солідарність» Юрія Луценка та голови ВР Володимира Гройсмана, які вони принесли Яценюку за витівку їх соратника Олега Барну, який напав на прем'єра в Раді. Крім того нестриманого депутата виключили з фракції. Натомість Арсеній Яценюк пообіцяв подати у відставку за власною ініціативою наступної весни – до 1 квітня. Таким чином, Банкова обрала найменш болісний варіант усунення чинного прем'єра. Правда, назвати його таким повною мірою можна буде лише тоді, коли стануть зрозумілі рамки нової парламентської коаліції.
Втім, до весни ще далеко і сторони можуть не раз порушити свої домовленості. Тому, цілком можливо, що незабаром конфлікт розгориться з новою силою. Тим не менше, вихід є, правда ініціатива в цьому випадку все також належить президентові. Недавній історичний досвід України, а саме урок політичної кризи 2005-2006 роках, коли команди президента Віктора Ющенка і прем'єра Юлії Тимошенко також зійшлися в клінчі, показав, що зняти напругу у владі і заспокоїти суспільство може відставка конфліктного прем'єра і призначення на його місце технічної фігури. Десять років тому цю роль зіграв Юрій Єхануров. Хто може виконати цю функцію зараз – поки сказати складно. Головне, щоб відповідний кандидат був максимально нейтральним політиком і без скандального минулого. Втім, особливого значення прізвище кандидата не має.
