Недавній доповідь Михайла Саакашвілі з приводу проблеми корупції на засіданні Нацради реформ і наступна бурхлива реакція з боку представників партії «Народний фронт» – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка – не просто збіг обставин.
Черговий сплеск емоцій, спровокований необхідністю проведення антикорупційної реформи, оголив розбіжності в правлячій коаліції з даного питання, але не тільки. Переоцінці піддалося і участь в політичному процесі України закордонних реформаторів. Недарма адже Арсеній Петрович охрестив екс-президента Грузії «гастролером». Складається враження, що функціонерам правлячих партій, які обмежуються риторикою про реформи, продовжуючи справу «Сім'ї», наступили на мозоль.
Справа «Сім'я» живе
Перехід від політичного режиму «сім'ї Януковича» до прозорої технократії явно затягнувся. Режим «сім'ї» зручний тим, що будь-які питання можна вирішувати у вузькому колі довірених осіб. Свого роду аристократія, куди допускаються лише родичі та перевірені часом «свої люди», яким можна довіряти в умовах зовнішньої агресії Росії та активності російських спецслужб і провокаторів в Україні. Опору на своїх людей робить і сам президент. Наприклад, йде у відставку міністр інформаційної політики Юрій Стець – кум дружини президента, який тривалий час працював генеральним продюсером "5 каналу", заснованого Петром Порошенком. А голова Міжвідомчої комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю Олег Гладковський у свій час разом з Петром Порошенком заснували компанію «Укрпромінвест».
Ось тільки проведення реформ вимагає ломки старої системи, до якої не готова частина українського політикуму. Режим «сім'ї» більш зручний для вирішення нагальних питань політичних еліт, ніж вільна конкуренція з кваліфікованими іноземними фахівцями, які мають необхідний багаж знань і досвіду для проведення реформ і трансформації пострадянської України у відкриту державу, заснована на принципах вільної політичної конкуренції, головною умовою якої є ефективність. Якщо політик неефективний і замішаний в корупційних схемах, то це ознака неконкурентоспроможності у сфері держслужби.
У всякому разі, звинувачення в корупції та неефективності не обійшли представників «Народного фронту». У ЗМІ мусується інформація про відкати панамської компанії Bradcrest Investments народного депутата Миколи Мартиненка від постачань устаткування на атомні електростанції, про скандал навколо персони нардепа Сергія Пашинського і закупівель нафтопродуктів суперечать законодавству. Уряд Арсенія Яценюка викликає невдоволення у частини українського суспільства через зволікання у проведенні реформ. З 18 реформ, які планувалося реалізувати в Україні протягом 2015 року, найбільш успішним перетворенням виявилося створення поліції. Існує думка, що навіть деякі досягнення поточного уряду, включаючи підписання програми співробітництва з МВФ і домовленості з кредиторами про реструктуризацію боргів України, є заслугою безпартійного міністра фінансів Наталії Яресько, фахівця із зарубіжним досвідом, яка до вступу на посаду працювала виконавчим директором американської компанії Horizon Capital.
Розуміючи, що політичний режим «сім'ї» неефективний, як у роки правління Віктора Януковича, і викликає суспільне невдоволення, яке підживлює позиції конкурентів з Дніпропетровська (партії «Укроп» та «Відродження») та українських правих в особі Правого Сектора, Петро Порошенко мабуть вирішив піти на незвичайний хід і створити умови, які б змусили діючий уряд і законодавців приділяти більшу увагу реформам. І відійти від традиційного «сімейного» стилю правління. Спочатку стараннями депутата від БПП «Солідарність» Олега Барни прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який скептично ставиться до іноземних реформаторів, став посміховиськом в очах ЗМІ. Далі пішов Саакашвілі з доповідью яка розлютила «народних фронтовиків» під час засідання Національної ради реформ і полум'яний виступ з вибаченнями на адресу українського народу за винних чиновників, під час прес-конференції.
Михайло Саакашвілі грає роль наближеного до президента журі у сфері реформ. Будучи президентом Грузії, він придбав статус, досвід у боротьбі з корупцією і реформування правоохоронної і судової системи, поліпшення інвестиційного клімату країни. Тому критику українських чиновників з його вуст варто сприймати як негативну оцінку поточної діяльності уряду Яценюка у сфері боротьби з корупцією та проведенням реформ. Скандал, що вибухнув між Михайлом Саакашвілі і міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим звернув увагу громадськості і державних чиновників на те, що насправді в Україні переходу влади з рук корумпованою «сім'ї» в руки компетентних технократів не відбувається.
Зміст експресії грузинського реформатора полягає не в тому, щоб змусити Арсенія Яценюка чи інших чиновників з «Народного фронту» піти у відставку, а в тому, щоб створити привід для активізації їх діяльність в цікавому для українського суспільства руслі реформ. Президент розраховує на те, щоб уряд і парламент усвідомили той факт, що подальше відкладання в довгий ящик проведення антикорупційної реформи і перетворень в інших сферах загрожує репутації і ефективності діючої коаліції.
Зволікання в проведенні реформ викликає недовіру в ЄС, представники якої дотримуються думки про те, що реалізація положень угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС буде залежати від здатності України провести перетворення.
Обіцяні реформи, це не тільки зобов'язання перед Європою, але і обіцянки, перед українськими громадянами, одна з причин по якій відбувся Євромайдан. Чим довше проведення реформ буде відкладатися, тим швидше коаліція буде втрачати ресурс довіри серед українців.
Арсеній Яценюк – незамінний?
У той же час відставка прем'єр-міністра Арсенія Яценюка не зовсім вигідна чинній коаліції. Партія Арсенія Яценюка «Народний фронт» є фундаментом більшості. Вона займає в парламенті 82 місця і є другою за чисельністю після БПП «Солідарність» (132 місця). У випадку виходу у відставку Арсенія Яценюка, «Народний Фронт» погрожує вийти з коаліції. У такому разі президентська фракція БПП «Солідарність» не зможе зібрати більшість у парламенті без допомоги колишніх прихильників Януковича. Раніше з-за розбіжностей коаліцію покинула фракція Радикальної партії Олега Ляшка. Існує потенційна загроза розпаду коаліції за аналогією з розвалом «Помаранчевої коаліції» 2005 р. з-за розбіжностей між прем'єр-міністром і президентом.
Перспектива дострокових виборів для БПД «Солідарність» не райдужна. З одного боку, участь президентської партії була би досить результативною на недавніх місцевих виборах. Кандидати від БПП «Солідарність» перемогли в 14 облрадах. В цілому, 19,84% депутатів з БПП «Солідарність», від загальної кількості, пройшли в місцеві органи влади України. Можливо, що ресурс довіри серед громадян зберігається і БПП «Солідарність» могла б залучити на свою сторону частину електорату, який розчарувався у «Народному фронті» на дострокових парламентських виборах. Партія прем'єр-міністра не брала участь у місцевих виборах і її імідж істотно зіпсовано недавніми скандалами.
З іншого боку, дострокові парламентські вибори на тлі розчарування частини суспільства в здатності діючої влади провести реформи і вирішити економічні проблеми, що можуть укріпити позиції «дніпропетровської опозиції» в особі політичних партій «Укроп», «Відродження», які спонсоруються Ігорем Коломойським, керівником Групи Приват. Союзник БПП «Солідарність» по коаліції партія «Самопоміч», зайняла за загальними результатами останнє місце на місцевих виборах. Може скластися так, що від загальної кількості депутатів від БПП «Солідарність» і «Самопоміч» не вистачить для формування більшості.
Зате зміцнити своє становище в парламенті має шанси «Батьківщина» Юлії Тимошенко. На місцевих виборах представники цієї партії в сукупності зайняли друге місце за кількістю своїх представників в органах місцевого самоврядування після БПП «Солідарність». Не виключено, що в обмін на крісло прем'єр-міністра, «Батьківщина» вступить в коаліцію з іншими політичними партіями, включаючи «Укроп», залишивши, таким чином, БПП «Солідарність» не у справі.
Бездіяльність уряду в проведенні реформ і боротьби з корупцією зміцнює популярність українських правих, включаючи Правий Сектор, окремі представники яких останнім часом посилили у своїй риториці критику чинної влади. Вони допускають скасування Мінських домовленостей, що може стати приводом для нових провокацій з боку Росії.
Хоча ресурс підтримки в українських «правих» досить обмежений, вони мають досить теплі стосунки з добровольчими батальйонами, нерідко граючи роль їх політичних крил. Найбільш яскравий приклад подібного симбіозу це відносини ДУК «Правий Сектор» та однойменної партії. Недарма, Михайло Саакашвілі згадав під час своєї прес-конференції, після перепалки в Національній раді реформ, про проблему нелегальних збройних формувань, під якими мав на увазі добровольчі батальйони. Швидше за все, влада зацікавлена запобігти зрощення будь-якої політичної сили з добровольчими батальйонами і нівелювати можливості для зміни політичної обстановки в Україні силовим шляхом.
Втім, якщо був би у прем'єрському кріслі представник від БПП «Солідарність» критика українського суспільства спіткала б і його. Потрібно враховувати, що зниження рівня життя в Україні та підвищення тарифів на енергоносії пов'язано з наслідками економічної кризи і виснажуючим державним бюджетом конфліктом на Донбасі. Ускладнює проведення реформ розбіжності серед депутатів Верховної Ради, в той час як будь-яке перетворення потребує законодавчого забезпечення. Проведення реформи охорони здоров'я блокується відповідним комітетом парламенту на чолі з безпартійним народним депутатом Ольгою Богомолець. У даному контексті «Народний фронт» і персона Арсенія Яценюка беруть на себе основний удар критики громадськості.
Для БПД «Солідарність» хиткий союз з «Народним Фронтом» і «Самопомиччю» більш прийнятна альтернатива, ніж загроза втратити нинішні позиції у Верховній Раді.
Реформи: другий шанс для «сім'ї»
Примітно і те, що на тлі політичного скандалу в Національній раді реформ, учасниками якого стали Арсен Аваков і Арсеній Яценюк, їхні колеги по коаліції з партії БПП «Солідарність» виглядають у більш вигідному становищі. Петро Порошенко позиціонував себе під час перепалки Михайла Саакашвілі і Арсена Авакова як конструктивний третейський суддя, який готовий згладжувати протиріччя між реформаторами і членами «родини» і сприяти боротьбі з корупцією і проведення реформ в Україні. Оприлюднене в мережі відео даного скандалу формує партії «Народний фронт» імідж сторони що провинилася, функціонерам якої не вистачило сміливості визнати свої помилки у реалізації програми реформ і які повинні зробити роботу над помилками.
Не виключено, що наслідком політичного скандалу «Авакова-Саакашвілі» стане розширення присутності іноземних реформаторів в державних органах влади України. Проведення хоча б частини реформ в 2016 р. дозволить правлячій коаліції реабілітуватися в очах розчарованих громадян і знизити градус суспільного невдоволення.
Кухалейшвілі Георгій - політолог-міжнародник, магістр політичних наук.
