"Дорогі співвітчизники! За два роки після перемоги Революції Гідності наша країна зробила серйозні і впевнені кроки на шляху європейської інтеграції. Ми почали ряд найважливіших і найскладніших реформ. Але люди вимагають більшого.
Очевидно, що і суспільство, і влада незадоволені темпами змін. Очевидно, що нам треба прискорити позитивні перетворення, відкрити друге дихання у проведенні реформ. Очевидно, що з початку року ми не лише зменшили швидкість, а взагалі почали гальмувати.
Уряд втратив підтримку з боку коаліції. Щоб провести через Верховну Раду навіть стратегічні рішення, доводиться часто-густо займати голоси у внекоаліційних груп та позафракційних депутатів.
Напруга між урядом і фракціями стало настільки високовольтним, що створює загрозу життєздатності коаліції. Її ж розпад, в свою чергу, неминуче занурять країну у глибоку і тривалу політичну кризу.
Так, урядова команда – як і вся влада, як центральна, так і місцева – працюють в дуже складних умовах. Це і військові дії, і руйнування значної частини промислової інфраструктури. Це і агресивне закриття Росією ринку для наших виробників і блокування Москвою нашого товарного транзиту в треті країни. Врешті-решт, відбувається падіння світових цін на ключові статті нашого експорту.
Об'єктивний наслідок такого збігу обставин множиться на суб'єктивні прорахунки. У результаті маємо падіння рівня життя громадян України, а разом з ним – і довіри людей до влади. Згідно з опитуваннями громадської думки, понад 70% виборців виступають за відставку Кабінету міністрів. Погодьтеся, це той показник, який ігнорувати категорично неприпустимо.
Чинна Конституція не наділяє президента правом безпосередньо регулювати відносини коаліції і Кабінету міністрів, а тим більше самостійно вирішувати кадрові питання. Але як гарант Конституції, як людина, яка взяв на себе відповідальність за стратегію реформ, я не можу байдуже спостерігати за тим, що відбувається.
Поки між двома будівлями на Грушевського ніби гарячий вуглик перекидають відповідальність, не рухається вперед і топчеться на місці ціла країна. Ми втрачаємо дорогоцінні дні, тижні, місяці. І це в той час, коли на роки і десятиліття відстали від наших успішних сусідів!
Вихід з патової ситуації вимагає політичної волі з боку президента та спільної відповідальності глави держави, парламенту і уряду.
Сьогодні вранці я мав зустріч і ґрунтовну розмову з генеральним прокурором. Я звернувся до Віктора Миколайовича з пропозицією, щоб він написав заяву про відставку.
Віктор Шокін впровадив ті реформи, яким в ГПУ чинили опір десятиліттями: позбавлення прокуратури загального нагляду, створення Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань, тощо. Це з одного боку.
З іншого, ГПУ, на жаль, не змогла заручитися довірою суспільства. І саме тому на порядку денному стоїть питання про відставку генпрокурора.
З такими ж мірками слід підходити і до уряду. Кабінет міністрів зробив чимало для порятунку країни, стабілізації економічної ситуації і старт реформ. Але суспільство явно вирішило, що помилок більше, ніж досягнень, і відмовило міністрам в довірі.
А хіба не ясно, що проводити успішні реформи може лише уряд, який користується досить високою підтримкою співгромадян?
Щоб відновити довіру, терапії вже мало, потрібна хірургія. Момент для часткового поновлення Кабінету міністрів упущений. Про нього надто довго говорили, і в результаті – заговорили. Тепер вже очевидний запит на повне перезавантаження уряду.
Поки у прем'єр-міністра зберігається можливість вибрати, яким чином краще дати простір для реалізації цього запиту.
Тотальне переформатування Кабінету міністрів має відбуватися на основі чинної коаліції у складі "Солідарності", "Народного фронту", "Самопомочі" та "Батьківщини". Особливо апелюю до "Народного фронту" та його лідерів, з якими пліч-о-пліч пройдено важкий шлях; яких вважав, вважаю і далі буду вважати своїми однодумцями і політичними партнерами.
Ні доля уряду в цілому, ні якісь персональні амбіції його членів не повинні вплинути на єдність нашої проєвропейської демократичної команди. В коаліцію об'єднувалися не заради посад, а заради принципів. Принаймні, людям говорили саме так, чи не правда?
Призначення в уряд повинні проходити при участі і підтримки всіх фракцій коаліції. На технократичній реформаторської основі. З фахівців, позбавлених політичних впливів і лобістських інтересів.
Завдання такого Кабінету міністрів – забезпечити зростання ВВП та розпочати відновлення рівня життя, організувати чесну приватизацію, прозоре управління державними підприємствами, запровадити жорсткі антикорупційні кроки, продовжити співпрацю з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями.
Все це лише підсилить наш стратегічний курс на Євросоюз, НАТО, на посилення обороноздатності країни, підвищення добробуту українців, зміцнення демократичних основ нашої парламентсько-президентської політичної системи.
Я переконаний, що країна не має резерву часу, щоб за неповні два роки вже в четвертий раз зануритися у виборчу кампанію, та ще й в умовах зовнішньої агресії.
Внутрішня політична війна всіх проти всіх – це мрія нашого північно-східного сусіда.
Ось чому я взяв слово і висловив своє бачення виходу з кризи – щоб уникнути найгіршого сценарію.
Розпуск Верховної Ради не обов'язок, а лише право президента. І я їм скористаюся тільки в крайньому випадку, якого ми просто не маємо права допустити.
Питання відновлення довіри має бути вирішене в стінах цього парламенту. Довіра – це головний ресурс, який необхідний для того, щоб вирішувати проблеми такого масштабу, які стоять перед нашою країною.
Чекаю від парламенту швидких і державних рішень. А за мною діло не стане.
Покладаюся на підтримку з боку суспільства, дорогі співвітчизники. Слава Україні!" – йдеться у зверненні Порошенко.
